Побілка дерев має стати обов’язковою нормою осінньої підготовки плодового саду до довгої і потенційно складної зими. Проведення такої обробки лише навесні – дань радянській традиції, а сучасний підхід до садівництва радить білити дерева кілька разів на рік. Простішого способу захистити дерева від шкідників, гризунів, сонця, вітру та морозобоїн просто немає. «Зелена садиба» пояснює детально, навіщо саду потрібна побілка, чим та як її робити.
Навіщо білити
Досвідчені садівники переконані, що саме осіння, а не весняна побілка дерев є найважливішою. Побілка восени потрібна всім плодовим і декоративним деревам без винятку, захищати на зиму потрібно і молоді, і старі дерева, незалежно від того плодоносять вони чи ні. Єдиний виняток – однорічні, дуже молоді й ослаблені, з тоненьким стовбуром дерева. Але краще просто розвести побілку вдвічі більше водою, ніж відмовлятися від неї зовсім.
Побілку часто вважають виключно засобом захисту дерева від шкідників, що зимують у корі. Та вона не просто створює бар’єр, що заважає комахам, а є комплексним способом захисту дерев від:
- сонячних опіків у другій половині зими та ранньою весною;
- морозобоїн, які виникають внаслідок різкого охолодження деревини, контрасту денних та нічних температур;
- небезпечних, часто висушуючих гілочки повністю зимових вітрів;
- обледеніння кори;
- гризунів.
Коли білити
Побілкою варто зайнятися після збору врожаю, коли всі інші підготовчі роботи на деревах вже завершені. Білити дерева можна з кінця жовтня або з початку листопада до середини грудня, орієнтуючись на погоду й те, якою видалася цьогоріч осінь. Зазвичай термін обирають за прогнозом погоди: потрібно декілька сухих, погожих, несирих днів підряд з температурою повітря від +5°С вдень, за тиждень-півтора до справжніх морозів. Перші морозні ранки – зручний орієнтир.
Остерігатися варто не лише дощу, а й туману, що призводить до утворення рясного конденсату і може так само викликати ефект «змивання». Побілка в морозні дні або якщо між обробкою і падінням температури до нульової позначки залишається менше 8 годин, також під забороною.
Зручно орієнтуватися на цикл садових робіт, що мають бути завершені до початку побілки. Крім збору врожаю, передує простій побілці стовбурів та скелетних гілок низка обов’язкових процедур:
- збір падалиці та опалого листя;
- чистка кори на деревах;
- зрізка всіх сухих чи пошкоджених гілок;
- перекопка та розрихлення пристовбурних кіл;
- обробка тріщин та пошкоджень на корі з обережним обмиванням марганцівкою чи розчином системного фунгіциду й змазуванням садовим варом.
Багато садівників воліють до цих заходів додати ще й дезінфекцію: обмивання кори розчином попелу, мідного купоросу, бордоської суміші, мила, будь-якого системного фунгіциду. Так знезаражуються невидимі мікропошкодження, спричинені чисткою, проте сучасні засоби для побілки цього не потребують.
Більше корисних порад – у рубриці «Сад»
Чим білити
Бажано обирати спеціальні препарати для побілки, яких є вдосталь в магазинах для садівників. Вони можуть не тільки спростити процес, а й є більш ефективними і мінімізують ризик помилок. Асортимент засобів для побілки включає і бюджетні, доступні засоби, й дуже дорогі професійні суміші європейського виробництва.
Вапно – абсолютний фаворит незалежно від термінів проведення обробки. Дешева, досить екологічна і безпечна вапняна побілка – садова класика для захисту від опіків та морозобоїн переважно дорослих і старих, більш витривалих дерев. Молодим саджанцям вона може не сподобатися, адже, відтягуючи вологу, таке покриття призводить до часткового зневоднення дерева.
Мішечки садової побілки є у кожному магазині для садівників, готові суміші вже включають всі необхідні елементи. Щоб їх використати, достатньо притримуватися інструкції. Якщо ви купуєте окремо гашене вапно, потрібно розвести його водою до консистенції негустої сметани чи тіста на млинці (2-4 кг на відро води) й самостійно додати до розчину:
- мідний чи залізний купорос, адже сам по собі вапняний розчин від шкідників не захищає (200-300 г на відро);
- прилиплювач – глину, мило чи інші домішки (1 кг достатньо), інколи – клей.
Головний недолік вапняної побілки – нестійкість. Вапно змивається з дерев дощами, якщо стоїть дуже сира погода, тож воно швидко втратить свою ефективність. Альтернатива вапну – звичайна крейда. Сьогодні в готових сумішах «Садова побілка» вона присутня майже так само часто, як і вапно. Крейдяний порошок використовують аналогічно – з тими ж пропорціями і домішками. Захист така побілка надає співставний, та ще менше захищає дерево від шкідників і дуже нетривка.
Суміш коров’яку та глини – теж класика, популярна по всьому світу як найбільш надійний та екологічний варіант. Розвівши глину до кремоподібного стану, до неї домішують гній приблизно в тій же кількості, а потім для додаткового захисту досипають жменьку попелу чи упаковку залізного купоросу. Надійне, стійке, «дихаюче», хоч і незвичне на колір покриття захищає від морозу, вітру, сонця, є додатковим джерелом корисних речовин і надійним захистом від хвороб.
Професійні фарби та готові суміші для побілки використовувати ще простіше. Вони створюють яскравий білий шар і надають посилений захист. Наприклад, водоемульсійна або водно-дисперсійна фарба для дерев – спеціальна садова фарба для побілки, до складу якої входить антисептик та латекс. Вона діє схоже до вапна – захищає від сонця і морозобоїн, дезінфікує кору, довго тримається, не змивається до весняної повторної обробки. Та опцію захисту від шкідників варто уточнювати, адже деякі фарби інсектицидних компонентів не містять.
Акрилова фарба для дерев – найнадійніший варіант, адже такі фарби стійкі до будь-якого впливу, крім механічного стирання, зберігають воду, не заважають повітрообміну, чудово зберігаються на деревах довше 6 місяців. У їхньому складі є всі необхідні домішки проти шкідників та збудників захворювань.
Як білити
Білити дерева можна спеціальною мочальною щіткою або великим пензлем (малярним або старим художнім найбільших розмірів). Також можна скористатися довговорсим валиком для фарбування, фарбопультом чи розпилювачем, наносячи фарбу в два шари, проте пензель дозволяє якнайкраще пропрацювати мікрорельєф кори. Варто не забувати і про персональний захист: спеціальний одяг, що надійно захищає всю шкіру, водонепроникні рукавички для рук, маска.
Найбільша помилка під час побілки – обробка лише стовбура. Побілка потрібна не для естетики, і щоб захистити дерева восени ефективно, варто подбати і про стовбур, і про скелетні гілочки, а якщо саджанці низькі – обробити всі пагони, до яких теоретично може дотягнутися заєць чи інший гризун. Зазвичай білять весь штамб до гілочок, а потім – біля третини нижніх скелетних гілок, піднімаючись на 1,5 м висоти і більше для старих дерев.
Важливо покрити всі вигини, випуклості, тріщини та впадинки, створити суцільний і рівномірний навіть на найменш рівних ділянках прошарок покриття. Рухатись краще вздовж малюнку кори, по декілька разів проходячи одне місце й профарбовуючи розчином стовбур та гілочки.
Головне завдання побілки – створити білий, щільний, чудово відбиваючий світло захисний шар. Побілку повинно бути видно, вона не має бути прозорою чи легкою, а тим більше нерівномірною. Якщо щільний шар не утворюються за раз, варто обробити кору повторно. Занадто товстого прошарку варто уникати, адже побілка буде розстріскуварися. Стандарт – до 2-3 мм.
Більше корисних порад – у рубриці «Сад»