У нинішньому числі польскої редакції Newsweek опубліковано репортаж з волинського села Паросля. Минулого тижня, згадуючи вбивство співвітчизників з цього села 9 лютого 1943 року, Газета виборча, опираючись на польського історика Ґжеґожа Мотику, твердить, що це була перша антипольська акція УПА.
“Близько 150 поляків, убив в колонії Паросля-1 на Волині, відділ, який вважається першою сотнею Української повстанської армії. Злочин, що відбувся 9 лютого 1943 року, був першим масовим вбивством польського населення, скоєним УПА”, пише видання. Йдеться про сотню Григорія Перегіняка – “Довбешки”, “Коробки”.
Ще 2008 року український історик Іван Патриляк довів, що в той час сотні Коробки біля Парослі не було. «Доволі сумнівно, щоб сотня Перегіняка, яка вчинила напад на Володимирець, ще попутно палила польські села. Сотня була слабо озброєна і за логікою подій їй потрібно було б якнайдалі відійти від місця нападу, щоб уникнути німецького переслідування та знищення, а не займатися вбивством поляків, затримуючись поблизу Володимирця. Місце перебування сотні на момент нападу на неї німецьких сил 22 лютого 1943 року (Висоцьк) підтверджує припущення про те, що партизани намагалися заховатися після акції на Володимирець неподалік великих лісових масивів і боліт», – писав І.Патриляк у рецензії на книгу Ґ.Мотики.
Але ця думка не була почута нашими польськими колегами. Хоча, можливо, саме за участю істориків з різних країн можна було б точніше з'ясувати, що ж насправді відбулося у Парослі.
Хоч у згадуваній статті Газети Виборчої йдеться, що “відділ Довбешки-Коробки ввійшов до Парослі, представившись як відділ радянських партизан”, сумніву про те, що це була сотня УПА ні у істориків, ні у журналістів з Польщі не виникає.
Готуючи свою книгу “Друга польсько-українська війна 1942–1947”, я докладно зупинився на тому, що версія Мотики опирається на кілька непрямих спогадів та один документ – свідчення українського повстанця Петра Василенка. Той вказує, що село Паросля було знищене упівцями, але сотнею під командою «Кори», а не «Довбешки», котрий очолював акцію на Володимирець. «Кора» — це Мельник Макар, сотня якого справді діяла у Володимирецькому районі, але лише з серпня 1943 року. Отож, у цьому документі маємо справу з помилкою або щодо місця проведення акції, або щодо учасників; поданої інформації недостатньо, аби точно локалізувати її в часі.
Події довкола Парослі невипадково привертають увагу польських та українських істориків, адже саме на твердженні, що людей у Парослі вбили українські повстанці, ґрунтується концепція, згідно з якою антипольский фронт був першим і головним у діяльності УПА. Для цього потрібно довести, що перший бій першої сотні УПА проти німців у райцентрі Володимирець (який вважається початком бойової діяльності УПА) мав продовження у знищенні цивільних поляків.
До роковин знищення села Парослі польський Інститут національної пам'яті приурочив наукову конференцію у Любліні, на яку не запрошено українських дослідників, щоб, за словами організаторів, яких цитує Польське радіо, уникнути суперечок. Конференція, скликана з метою "представлення точки зору польської історіографії на це питання в опозиції до української історіографії", відбулася у напівзакритому форматі. І, як ми побачили з коментаря організаторів, це була принципова позиція. Один з організаторів, історик і представник Інституту національної пам'яті Маріуш Зайончковський заявив про те, що не варто запрошувати українську сторону, бо почалася б суперечка, яка завадила б дискусії.
Як на мене, це дуже дивний підхід до наукових дискусій, які неможливі без суперечок. Адже дискусії з цієї складної теми надзвичайно потрібні, саме історики повинні дати зважену оцінку подіям. Ми не повинні ділити розгляд цієї проблеми на українську і польську точку зору, а маємо зрозуміти чим справді була ця трагедія. Натомість маємо ситуацію, коли вшанування пам’яті жертв польсько-українського конфлікту на Волині починається із опертя не на певну історичну інформацію, а на штучні символічні конструкції.
Найкращою даниною пам'яті жертв різних воєн та конфліктів ХХ століття може бути насамперед належне з'ясування всіх обставин та учасників тих подій. А це можливо лише за умов вільної та відкритої академічної дискусії, до чого і закликаємо, зокрема, наших польських колег.