23 серпня під час урочистих зборів з нагоди відзначення 22-ї річниці Незалежності України міський голова Львова Андрій Садовий привітав мешканців з прийдешнім святом та вручив почесні нагороди – відзнаки «Почесний знак Святого Юрія». Таку нагороду отримала політичний в’язень, 96-річна Ірина Бьєнько-Шуль, повідомили в прес-службі Львівської міської ради.
«Я дякую панові міському голові за те, що оцінив нашу лепту у вихованні молоді. Адже, незважаючи на свій вік, я досі ходжу на виховні години у школи. Я розповідаю дітям про наші подвиги, про страждання, які ми переносили, та про героїв, які боролись за свободу Батьківщини. Впродовж останніх 22 років разом з колективом «Відгомін», який утворився у 90-х роках при спілці політв’язнів, ми відвідали більше 200 шкіл. Не можу також не згадати про своє рідне місто Перемишль, який називають західним бастіоном України. Нас виховували в українських школах. Ми хотіли бути поміж своїх і слухати тих, хто прививав нам любов до України, хто говорив до нас словами Степана Бандери: «Змагання за волю, за добро, за Бога і Батьківщину має бути змістом цілого життя поневоленого народу». Адже у жилах українців досі пульсує і гуде козацька кров», – зазначила Ірина Бьєнько-Шуль.
Сьогодні міський голова Львова також нагородив відзнакою покровителя Львова Гасюк-Крижанівську Ярославу та Дудка Онуфрія за вагомий внесок у становлення української державності та активну громадянську позицію. Цією ж відзнакою було нагороджено і члена ради Львівського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів Сипу Мирослава та соліста опери 1971-2001 років Івана Нагірного.
Також у Львові сьогодні підняли найбільший прапор в Україні.
Окрім цього, мер Львова вручив три «Золоті Герби міста Львова» та 12 подяк від громади міста найкращим львів’янам.
Довідка.
Ірина Бьєнько-Шуль народилась 23 червня 1918 року в м. Перемишлі. Навчалася в українській школі ім. М. Шашкевича, потім – в Українському інституті для дівчат. В часи навчання була активною учасницею українського громадського та культурного життя Перемишля. В 1938 р. вступила на навчання до Академії закордонної торгівлі у Львові. У червні 1941 р. перебувала на практиці в Києві, де її застав початок німецько-радянської війни. Наприкінці 1941 – на початку 1942 рр. працювала помічником бухгалтера в кооперативі в Судовій Вишні, у 1942–1944 рр. – у відділі статистики Ревізійного союзу українських кооперативів. В цей час налагодила співпрацю з ОУН та займалася поширенням бофонів. 18 січня 1944 р. заарештована німецькою поліцією. Під час слідства утримувалась в тюрмі «на Лонцького». З березня по травень 1944 р. перебувала у нацистському концтаборі Равензбрюк, а з травня 1944 по травень 1945 рр. – у концтаборі Фльосенбург. Після закінчення війни потрапила до Львова як переселенка з Польщі і до проголошення незалежності України приховувала факт перебування у нацистських концтаборах. У 1947 р. вийшла заміж за Івана Шуля, колишнього вояка УПА. Тепер мешкає у м. Львові.
Ярослава Гасюк (до заміжжя – Крижанівська) народилася 28 грудня 1925 р. у місті Перемишль в національно свідомій українській сім’ї. В роки нацистської окупації працювала фармацевтом в аптеці, вела активну громадську діяльність – долучалася до постановки вистав, підготовки творчих вечорів у місцевому театрі. У 1943 р. Я. Гасюк вступила до Юнацтва ОУН. Отримала псевдо "Ярка". У 1945 р. Ярославу заарештували під час виконання завдання ОУН. Через відсутність доказів була звільнена, проте вже 21 лютого 1948 р. була заарештована вдруге. До жовтня 1948 р. перебувала у тюрмі «на Лонцького», де в’язням щодня дошкуляли холод, голод та тортури. Ярославу, як зрадницю Батьківщини, було засуджено до 25 років виправно-трудових таборів та 5 років позбавлення прав. Після звільнення у червні 1956 р., вона повернулася до Львова, після чого вийшла заміж за Олега Гасюка, теж колишнього політв'язня.
Онуфрій Дудок народився 12 червня 1926 року в с. Косовець Городоцького району Львівської області. У 1940-1941 рр. в часи першої більшовицької окупації працював на торфозаготівлі для спиртзаводу неподалік с. Любінь Великий. На початку 1942 р., у віці 16-ти років, вивезений зі Львова на роботу в Німеччину. Заарештований поліцією в м. Нюрнберг. В 1942-1945 рр перебував у численних нацистських тюрмах та в концентраційних таборах - Флосенбургу, Освенцимі-Біркенау та Маутгаузені. Працював в каменоломні, на будівництві каналів та водозбірників. Звільнений американськими військами з концтабору Маутгаузен 5 травня 1945 р. Лікувався в таборі для колишніх в’язнів біля м. Хохенфельс (Німеччина). Працював у Мюнхені вантажником. До 1948 р. перебував у таборі для переміщених осіб («Ді-пі») в м. Нюрнберг (Німеччина). Переїхав в СРСР, утримувався в фільтраційному таборі біля м. Мукачево. З 1950-х рр. працював на Львівському арматурному заводі, електромонтером у лікарні м. Львова. Зараз проживає у Львові.
Мирослав Сипа народився 24 жовтня 1925 року в селі Погорільці Золочівського району на Львівщині. З приходом німців навчався у Львівській фаховій хімічній школі. В той час став членом Пласту та Юнацтва ОУН. Брав участь у боях з німцями та мадярами. У 1944 р. у зв’язку з пораненням і запаленням легенів скерований на лікування додому. Дорогою його, ще хворого, арештувало НКВД. Разом з іншими новобранцями під охороною перейшов до Золочева, а звідти на фронт. Служив у діючій армії до демобілізації у 1948 році. Згодом працював робітником у Львові. Налагодив постачання харчами підпільників. Наприкінці 1980-х років активно включився в Рух. Зараз є членом ради Львівського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів.
Іван Нагірний народився у 1936 р. У 1971 р., після закінчення вокального факультету Львівської національної музичної академії, почав працювати у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької. До 2001 року займав посаду соліста опери. Мав у своєму репертуарі більше тридцяти партій тенорового репертуару й успішно реалізовував їх на сцені. У 2001 році завершив сольну кар’єру, але не попрощався з рідним театром, якому був вірний усе життя – зараз І. Нагірний працює заступником начальника господарського відділу Львівської Опери