Російська Федерація продовжує свою дезінформаційну кампанію, спрямовану на Україну та країни-члени Євросоюзу. Таким чином країна-агресорка намагається досягнути одразу кілька цілей: розсварити держави між собою всередині Євросоюзу, віднадити від допомоги нашій країні і поширити свій інформаційний вплив на тих, хто вагається.
ZAXID.NET розбирає фейки й наративи, що вирують в західних регіонах і стосуються процесу євроінтеграції, відносин з державами-членами ЄС і економічної ситуації в країні.
Санкції за…
Нещодавно речниця російського МЗС Марія Захарова обурилася тим, що ЄС ввів санкції проти РФ за обстріли Києва.
У липні 2026 року Європейський Союз справді наклав обмеження суб'єкти є частиною військово-промислового комплексу РФ, зокрема задіяні у виробництві безпілотників: йдеться про підприємства, що входять до складу групи компаній ABS Electro, яка розробляє й виготовляє електронні та радіоелектронні компоненти, необхідні для дронів, у тому числі «шахедів» і «гераней».
Не пропустіть найважливіше Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google«Коли будуть санкції ЄС проти київського режиму «За масове вбивство дівчат та юнаків у Старобільську»? «За неодноразовий обстріл ЗАЕС та вбивство її головного інженера»? «За «Алею ангелів», багаторічні обстріли шкіл, дитячих садків та лікарень»? «За тортури полонених»? «За знищення журналістів», - обурюється Захарова.
Цей наратив росіяни «плекають» упродовж тривалого часу. Вони для міжнародної спільноти намагаються подати обстріли України як «відповідь» за щось, що, мовляв, робила наша держава. Однак тут важливо зазначити: агресивні дії передусім почала Російська Федерація, ще у 2014 році. З 2022 року, відколи почалося повномасштабне вторгнення, Європейський Союз наростив рівень заходів для того, аби обмежити економічні та збройні можливості країни-агресорки. Почасти це повʼязано з безпекою країн Європи: вони тепер добре розуміють, що агресивні наміри Кремля можуть виходити далеко за межі України.
До того ж, Марія Захарова згадала цілу низку фейків і фальшивих звинувачень. Особливо огидною є теза про «катування полонених», зважаючи на факт, як росіяни обходяться з українськими військовими в неволі і як неохоче їх віддають на обміни.
Російсько-українська війна - це протистояння, що відбувається в новітньому світі, де існують інформаційні технології. Тому Україна має змогу не кидатися фальшивими звинуваченнями, як це робить Росія, а документувати воєнні злочини окупантів: терор цивільного населення, знищену енергетику, неспровоковані масовані атаки на мирні міста й села. Саме за це ЄС і накладає санкції на країну-агресорку.
Ба більше: Європейська служба зовнішніх дій готує наймасштабніше від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну розширення санкційних списків. Йдеться приблизно про 1600 фізичних осіб та компаній, значна частина яких пов’язана з російським військово-промисловим комплексом.
«Де шукають таких л*хів?»
Блогер із сумнівною репутацією Остап Стахів знову намагається піддати сумніву політику країн-членів ЄС щодо України.
Йдеться про те, що наша держава може отримати кошти від ЄС і МВФ, лише виконавши низку вимог, серед яких - реформи та нові закони. Це частина євроінтеграційних процесів, що дозволяють наблизити українське законодавство до європейського, відповідно - інтегруватися в економічний ринок Європи та наблизитися до економічних вимог Союзу.
В матеріалі, який оглядає блогер, йдеться про один із ключових пунктів вимоги міжнародних донорів: підписати закон №15111-д про оподаткування доходів через цифрові платформи (наприклад, доходів людей, які працюють через онлайн-платформи). Цей закон уже ухвалений парламентом, але його поки не підписали. Проблема - поправка про ПЕПів (політично значущих осіб). Саме вона може поставити під загрозу отримання грошей від ЄС. Ще потрібно ухвалити закон №15112-д про оподаткування посилок.
Це болісні теми для суспільства. Бо, наприклад, законопроєкт про оподаткування посилок може зробити закордонні покупки дорожчими для звичайних українців. Якщо простими словами: замовляєте щось на Temu, AliExpress, Amazon чи іншому іноземному сайті - держава хоче інакше оподатковувати такі покупки. Це частина переходу до моделі, яка діє в ЄС. І це той наратив, який зараз витає в суспільстві.
Гіпотетично ця зміна може принести й свої переваги. Бо ж однакові товари будуть оподатковуватися більш-менш однаково, незалежно від того, купили ви їх в українському магазині чи замовили з-за кордону через Інтернет. Тобто певним чином буде підтримувати український бізнес, в ціни якого вже закладені ПДВ.
Але Остап Стахів так не думає. Натомість у своєму популістичному відео він каже: через цей законопроєкт «життя в Україні зросте на 20%».
«Тобто в Україні, де падає заробітна плата, де падає бізнес, де йде де-факто війна…нам хочуть підняти це здорожчення життя. Хто нас питав? Я на це добро не даю», - обурюється Стахів.
Зміни в законодавстві, аби адаптувати його до європейського, справді є дискусійними для українського суспільства зараз, особливо на фоні війни і кризи, що викликана нестабільною ситуацією в Україні.
Однак якщо ми хочемо бути частиною єдиного європейського економічного простору, наші податкові та митні правила теж мають бути сумісними з європейськими.
У довгостроковій перспективі цей та інший законопроєкти мали б гарантувати справедливу економічну систему: дозволити українському бізнесу простіше торгувати з ЄС; мати менше можливостей для ухилення від податків і мит; створити чесну конкуренцію між українськими та іноземними продавцями.
Для нинішнього бюджету значення має не сам податок, а виконання умови: надходження від нових правил очікуються аж у 2027 році, тоді як від рішення залежить транш зараз. Тобто якщо говорити дуже спрощено: європейські донори кажуть, що Україна має збирати більше податків. Це не обовʼязково має бути саме закон про податок на посилки до 150-ти євро, але податки мають підвищитися.
«Де таких лохів знаходять? Скільки Україна має виконати умов на 90 мільярдів кредиту?» - обурюється Стахів.
Відповідь на питання про те, «чому саме кредит» - проста й складна водночас. Якщо сформувати її коротко: все через масштаб потреб України, який подекуди перевищують можливості Євросоюзу.
ЄС погодив для України 90 млрд євро на 2026-2027 роки. Із них орієнтовно третина на бюджетну/макрофінансову підтримку, а 60 млрд — на оборонну промисловість і закупівлі. Це дуже велика сума, яку ЄС не готовий повністю видавати як безповоротну допомогу.
Тому ЄС сам «позичає» гроші на міжнародних фінансових ринках, використовуючи свій бюджет як гарантію, і передає їх Україні як позику. Тут важливо врахувати ще одну деталь: Україна має погасити цей кредит лише після того, як отримає російські воєнні репарації. До цього моменту заморожені російські активи залишаються в ЄС, а ЄС залишає за собою право використати їх для погашення позики відповідно до міжнародного та європейського права.
Євроінтеграція - це складний і тривалий процес, який потребує великих зусиль від держави. Цей процес займе чимало часу, але важливо його розпочати. Зокрема, Україна постійно веде перемовини з інституціями ЄС для менш болісного переходу на європейське законодавство. У квітні 2026 року схвалили Національну програму адаптації законодавства України до права ЄС: там, власне, прописані перехідні періоди, послідовність реформ - що варто зробити спочатку, а що можна пізніше; та врахували особливості української ситуації, зокрема, наслідки війни, що досі триває.
Всі показові приклади є довготривалими. Наприклад, Польща вступила до ЄС у 2004 році. Перед вступом країні довелося адаптувати величезну кількість правил: податки, митне законодавство, конкуренцію, державні закупівлі, стандарти для бізнесу, сільського господарства тощо. І після вступу не все стало добре одразу: результат став відчутним аж через 20 років! За даними Єврокомісії, у 2004 році 68% поляків були задоволені своїм життям. У 2025 році - вже 91%. Хоч вони й мають певні побоювання щодо безпекової ситуації, інфляції та імміграції з інших країн, все-таки якість життя суттєво зросла.
Шлях буде довгим, зважаючи на війну та цілу низку реформ, які доведеться втілити в життя. Але це наближає нас до гарного рівня життя - а це те, чого прагне Україна, виборюючи право на спокійне і якісне майбутнє зі зброєю в руках мільйонів українців.