По дорозі, коли маршрутка врешті змогла пропхатися повз монумент (по розчавлених пляшках...), трохи вище від військового інституту на Стрийській, побачили наслідок цього хаосу: в умовах «броунівського руху» людей і машин сталося зіткнення двох автомобілів. Наскільки ми зрозуміли, ЦЬОГО РАЗУ з людей ніхто не постраждав...
Ніби минув уже тиждень і емоції відійшли, але, оскільки, підозрюю, ситуація радше типова, ніж виняткова, таки вирішила дописати цей текст...
Отож минулої п'ятниці ми з колєжанкою, краківсько-варшавською україністкою і перекладачкою Катажиною Котинською, поверталися додому (після «форумного» вечора Остапа Сливинського, який закінчився доволі пізно).
Почекавши десь із півгодини маршрутки, яка би їхала по Стрийській (гаразд, після 10-ї вечора чекати на маршрутку - не диво...), ми нарешті запхалися в якусь і втішилися, що нарешті їдемо, бо після цілоденного манджання по форумних акціях були вже добряче стомлені.
Однак за якийсь час стало зрозуміло, що додому ми швидко не потрапимо...
Перед Монументом Слави оператор мобільного зв'язку Djuice проводив якийсь концерт. Властиво, змонтовану сцену ми бачили ще зранку, коли їхали у центр. Тільки не здогадувалися, чим це нам загрожуватиме ввечері... То ось, концерт саме закінчився і народ поволі розходився.
Звичайно, ніхто того людського потоку не регулював, люди йшли собі просто по вулиці, тому маршрутка мусила чекати десь із півгодини, заки з'явилася можливість проїхати повз Монумент.
Розумію, що коли відбуваються якісь вуличні акції (на взір того концерту), то певних ускладнень не уникнути - на те вони вуличні акції, аби порушити звичний триб життя цих вулиць. Але, видається мені, подібні речі варто планувати так, аби ускладнень було якнайменше. А тут, виглядало, ані організатори, ані міська влада не завдали собі труду подумати бодай про елементарні речі. Скажімо, чому не можна було організувати об'їзду по Панаса Мирного - тоді маршрутка виїхала б на Стрийську вже за податковою, щасливо оминувши ту ділянку довкола монументу, запруджену людьми? Коли йдеться про будь-які акції на такій важливій магістралі, якою є вул. Стрийська, слід особливо уважно ставитися до розв'язання транспортних питань.
Але організатори не подбали не лише про це (зрештою, організація руху міського транспорту таки до компетенції міської влади належить...). Це вже зі спостережень з вікна маршрутки (за тих півгодини...): майже цілковита відсутність смітників та біотуалетів. Тому вулиця була буквально всіяна пластиковими і скляними пляшками з-під пива «Чернігівське», яке там-таки продавалося з ятки.
(Наступного ранку, правда, усе вже було прибрано. А праворуч від монумента вдалося завважити аж 2 (!) біотуалети. Може, стояли ще десь у парку, але кажу про те, що вдалося побачити на власні очі.)
Ще один момент. Публіку складала молодь явно «надцятилітньої» вікової категорії. Тим-то ятка з пивом (як і кількість пом'ятих і потовчених пляшок на землі...) і у мене, і в Катажини викликала хіба що здивування. Кася лише стримано завважила, що у Польщі такі речі дуже чітко регулюються...
Що ще можна додати? Додому ми потрапили майже опівночі.
А по дорозі, коли маршрутка врешті змогла пропхатися повз монумент (по розчавлених пляшках...), трохи вище від військового інституту на Стрийській, побачили наслідок цього хаосу: в умовах «броунівського руху» людей і машин сталося зіткнення двох автомобілів.
Наскільки ми зрозуміли, ЦЬОГО РАЗУ з людей ніхто не постраждав...