З великим здивуванням прочитав блоговий текст Ірини Магдиш про святкову виставу у Львівській опері, присвячену 11 листопада. Вистава пані Ірині напевно не сподобалася, але не про це йдеться, її найбільше обурила позиція Генерального консульства Республіки Польща у Львові. Чим саме не догодили польські дипломати нашій інтелектуалці? А не вгодили тим, що не запросили групу людей, які своєю волонтерською працею відновлюють колишню садибу Александра Фредра та дбають про наповнення його музею. Дійсно прикро, що працівники консульства не знають тих, хто сприяє поширенню польської культури на Львівщині. Але ж це не злочин. Це звичайний прояв не зовсім сумлінного виконання своїх посадових обов’язків.
Здавалося б нічим не примітний текст, але викликав досить бурхливу дискусію на форумі. Він навіть удостоївся бути згаданим «Газетою Виборчою» - відомий спеціаліст з українських питань, Марцін Войцеховський, описав дискусію під блогом пані Магдиш. Але зробив це специфічно, наголосивши на нерозважливих коментарях польських учасників дискусії, назвавши їх «ідіотами». Дійсно, з боку польських дискутантів лунали навіть пропозиції внести до чорного списку Ірину Магдиш і ніколи не видавати їй шенгенської візи, що є повною нісенітницею. Але шановний журналіст дуже однобоко представив цю справу і використав лише ті аргументи, які промовляють виключно на користь однієї сторони.
На що ж не звернув увагу журналіст «Газети Виборчої»? А не зауважив він у тексті пані Магдиш головного, а саме підсумкової фрази: ««Zemsta» відбулася. Можна писати рапорти. Копію – у Берлін». Здавалося б вдалий літературний прийом, не більше. Але, на жаль, у даному випадку ми маємо справу з класичним проявом теорії змов. Пані Магдиш хотіла нам всім сказати, що дипломатична політика РП після президентських виборів змінилася настільки, що тепер поляки мстяться українським свідомим інтелектуалам, запопадливо рапортуючи про свої «успіхи» Берлінові, який у свою чергу рапортує Москві. Якби пані Магдиш написала про Брюссель, то все б виглядало більш природно, оскільки мова йде про столицю Європейської Унії, а так маємо справу зі свідомим наміром вколоти і принизити польську дипломатію, звинувативши її у прислужництві ефемерному союзові «змовників» на осі Берлін-Москва. Можливо пані Ірина хотіла в найгостріший спосіб звернути увагу польських дипломатів на групу прихильників польської культури у Львові, і щоб в майбутньому їх частіше залучали до різного роду культурних акцій? Може й так, але форма цього «звертання» вийшла, на жаль, ароґантною і примітивною. Пані Магдиш вважає, що дії Генерального консульства були помстою українським інтелектуалам (за що?), а тому зі свого боку помстилася працівникам консульства за неувагу до вузького кола її друзів. За логікою пані Ірини - вийшла подвійна помста. Помстилися…