Українська поетка, співачка та вчителька Олена Журлива була талановитою та вродливою, але мала непросте життя: вона пережила зґвалтування, заслання, зраду чоловіка та доживала віку паралізованою. «Журлива» – це псевдонім, який відображає її трагічну долю.
ZAXID.NET розповідає цікаві факти із біографії Олени Пашинківської.
***
Олена Пашинківська, яка стала відомою під псевдонімом Журлива, народилась у червні 1898 у місті Сміла на Черкащині. Сім’я була багатодітною та бідною – у Олени було восьмеро братів та сестер. Семеро дітей померли через голод, вижила Олена та її молодша сестра Катя.
Із дитинства Олена була допитливою та цікавилась усім довкола. Першим вчителем дівчинка став батько – вчитель церковноприходської школи, який був переконаним атеїстом та любив прикластись до чарки. Дитиною Олена любила їздити з батьком на ярмарки та слухати сліпих лірників, а ще рано почала писати вірші.
«Коли мати отримувала хоч якісь копієчки, вона ховала їх від батька, аби він їх не пропив. У літературі таких людей називають "пропаща сила". Але тим не менш, першим вчителем Олени був саме батько. Він і запалив її жагу до творчості», – розповідала про Олену вчителька кропивницької школи Тетяна Слепцова.
Цифрові технології давно стали невіддільною частиною нашого життя. Вони всюди: на роботі, вдома та у навчанні. Унікальні можливості для здобуття освіти з їхньою допомогою пропонує і дистанційна школа «Оптіма». Завдяки інноваційним підходам та висококваліфікованим педагогам навчання стає цікавим та результативним, а учні мають змогу опановувати знання у власному темпі.
Перший вірш Олени надрукували в часописі «Рідне слово», коли їй було 11 років, та навіть заплатили гонорар. У 14 років Олена познайомилась із Лесею Українкою, якій читала свої вірші. Підліткою її також арештовувала царська армія за участь у демонстраціях до дня пам’яті Тараса Шевченка.
Олена закінчила початкову школу, екстерном здала екзамени в Уманській гімназії та навчалась у Києві. Дівчина була красунею та мала чимало шанувальників як у юності, так і у зрілому віці.
Відомою поетка стала під псевдонімом Журлива – Олена взяла його не просто так, адже їй довелось пережити зґвалтування. Батько попросив Олену сходити до сусіда Луки Будніченка по чай, а чоловік її зґвалтував. Дівчина завагітніла, і ґвалтівник пропонував взяти шлюб – Олена на це не погодилась.
Сестра потім згадувала про це так: «Цей антихрист був раніше артистом, співав в опереті; але щось там сталося з його голосом, і він почав вчителювати. Йому було 29 років. Прийшла сестра від того вчителя дуже бліда і подала батькові пів пачки китайського чаю».
Дружина двоюрідного брата Олени допомогла знайти повитуху, яка в антисанітарних умовах зробила їй аборт. Після цього Олена втратила можливість мати дітей – це стало для неї великим ударом, адже вона хотіла стати матір’ю. Після цього Олена також втратила й власну матір, яка важко перенесла наругу над донькою. Одну зі своїх збірок поетка присвятила дітям – вона має назву «Малятам-голуб’ятам».
Олена мала гарний голос та співала у церковних хорах університетської церкви та костелу, а також вчителювала. Її перша робота – це вчителька української мови та літератури у школі на околиці Києва, разом із учнями вона видавала шкільну газету. Вчителюванню Олена присвятила чимало часу, працювавши у Києві, Харкові, Кропивницькому, але паралельно друкувалась і як поетеса.
«Мої думи, мої учні... Все життя я мріяла мати дитину, віддати їй і душу, і серце, але доля розпорядилася інакше», – неодноразово казала Олена Журлива.
У 1916 році Олена познайомилась із композитором Миколою Лисенко, який захоплювався українськими піснями. У той період дівчина заприятелювала й з Павлом Тичиною. Певний час Олена гастролювала з концертами як поетеса-співачка.
Перша збірка поезій («Металом гроно») Олени Журливої вийшла у 1926 році. У біографії поетки можна знайти згадки, що її врода причаровувала багатьох чоловіків – зокрема, серед шанувальників був Павло Тичина, Володимир Сосюра та Максим Рильський.
Попри багато шанувальників, шлюб Олени Журливої був нещасливим. Вона побралась із інженером Петром Котовим і навіть переїхала із чоловіком у Москву, але на третьому році шлюбу він почав їй зраджувати.
У 1938 році Олену арештували нібито через «агітацію проти радянської влади». Особлива нарада НКВС СРСР засудила її до позбавлення волі у виправно-трудових таборах Алтаю на 10 років. До слова, після заслання чоловік почав життя з іншою, а до Олени приїхав лише раз.
Молоду тендітну Олену призначили конюхом диких киргизьких коней. Робота була важка, одного разу вона впала з коня та ледь не загинула. Під час заслання Олену вкусив кліщ, що призвело до ураження центральної нервової системи. Хвороба прогресувала. Домогтись дострокового звільнення вдалось завдяки клопотанню Павла Тичини. Олену звільнили у 1944 році.
Після заслання Олена повернулась до Києва, а згодом із сестрою переїхала у Кропивницький. Поетка проходила лікування. У Кропивницькому сестри жили на вулиці Фонтанній (зараз вулицю перейменували на честь Олени Журливої). Поетка працювала у школі, яка зараз названа на її честь. Олена не зізнавалась, що є тією самою поеткою, – місцеві про це дізнались випадково і допомагали їй.
Коли Олену паралізувало, то вона залишила школу. Паралізованою вона прожила 16 років. Поетка ледве говорила, а сестра уважно слухала та записувала її вірші. Згодом вийшли ще її збірки: «Земля в цвіту», «Червоне листя», «Ой літечко, літо» та інші. Більшість із них укладені з раніше написаних поезій.
Олена Журлива померла 10 червня 1971 року в Кропивницькому.
При підготовці використано дані Вікіпедії, «Суспільного», видання «Українки» та Кіровоградської обласної бібліотеки для дітей імені Тараса Шевченка.