Янукович погодився взяти участь у судовому засіданні 25 і 28 листопада 2016 р. тільки у ролі свідка. Генеральна прокуратура і захисники євромайданівців заперечували таку форму участі. Їхня позиція абсолютно закономірна. Адже Янукович, як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, до яких входять і формування правоохоронців, несе особисту відповідальність за їхні дії, застосування ними вогнепальної зброї, що привело до загибелі Небесної Сотні. Навіть, якщо немає прямого доказу, що саме він наказав видати зброю з бойовими патронами й стріляти.
Святошинський районний суд м. Києва не зважив на позицію ГПУ. І також учинив правильно. Прокуратура робить свою справу, а суд свою. Адже для суду було важливим забезпечити фізичну присутність імовірного злочинця в судовому процесі. Навіть у ролі свідка, по скайпу. Головне: він є, живий, перебуває у московському Ростові (хоча досвідчений зек точнішої адреси не надає, щоби не дати можливості прислати йому звинувачення поштою). Та все одно він бере участь у суді. У форматі, який обрав сам. Є інший вихід? Будемо чекати, поки Янукович добровільно з’явиться у суді й даватиме свідчення не як свідок, а як звинувачуваний? Коли? Це може не відбутися й ніколи.
Він міг відмовитися і від ролі свідка. Але в такому разі суд мав би підстави розглядати справу без його участі й адвокати не мали б мотивів для заперечень: ми ж вам даємо повну можливість вибирати. Тільки в ролі свідка? Будь ласка! По скайпу? Будь ласка! Ви від усього відмовляєтеся? То ми вашу відмову оформляємо документально й проводимо судові розслідування без участі вашого підзахисного й свідка обвинувачуваних беркутівців.
Адвокати – досвідчені люди. Добре прорахували ситуацію. Зрозуміли, що відмова від участі у судовому засіданні їхнього клієнта нічого практично не дає. А так: він матиме змогу протягом необмеженого регламентом часу (у суді це не передбачено) скільки і як схоче висувати обвинувачення нинішній владі України. Він це й робив протягом 6 годин. Дійство транслювалося на весь світ. І тут шквал критики, невдоволення, звинувачень: навіщо це було дозволяти?
Також правильно. І про це також має знати вся Європа. І бути абсолютно переконаною: Суд в Україні забезпечує екс-президентові Януковичу нічим, ніскільки необмежену можливість для самозахисту. Усвідомлюю: юристи-криміналісти, які досконало розуміються на процесуальних нормах, одразу заперечать. Покази в суді людини, яка виступає в ролі свідка, мають зовсім інше значення, аніж покази того, хто виступає як обвинувачений. Хоча Януковичу під час судового засідання і представники прокуратури, й адвокати євромайданівців ставили питання, в яких звучали й обвинувачення.
Невеликий відступ. 2002 року мені разом з Лесем Танюком довелося брати безпосередню участь у засіданнях ЄСПЛ. Тоді у Верховній Раді обговорювався проект Закону “Про державну політику в галузі використання державної мови й мов національних меншин “, до якого я мав причетність. Російськомовні парламентарі здійняли галас. За сприянням Москви в ЄСПЛ було подано скаргу, що, в разі схвалення цього Закону, будуть порушені права російськомовного населення. Європейські судді розглядали (детально аналізували) цей проект. Їм також здалося, що коли ми весь навчально-освітній і виховний процес в Україні проводитимемо державною мовою, то це звузить права російськомовних громадян, які мають російськомовні освітні заклади. Словом, закон не пройшов. Донині. Жаль.
Знайомлячись із роботою цієї високої правової інстанції Європи в інших напрямках, я збагнув: тут розглядають справи в двох основних напрямках: а) наскільки об’єктивною, обґрунтованою, доведеною є ухвала національного суду щодо обвинувачення засудженого в скоєнні злочину; себто вони не піддають сумніву (не мають такого права!) ані національне законодавство, ані винесений на його підставі вирок; їх цікавить сама процедура прийняття рішення; б) з першого випливає друге, сливе - найголовніше: чи була надана підсудному можливість якнайповнішого самозахисту!
Навіть при розгляді очевидного найтяжчого злочину( скажімо, не дай Боже, навмисного вбивства), підсудний і його адвокати мають право боронити себе, пояснюючи мотиви такого вчинку. Були випадки, коли навмисних убивць ЄСПЛ звільняв з ув’язнення, мотивуючи таке рішення не запереченням самого злочину, а недостатнім дотриманням у суді права на самозахист.
Український суд 28 листопада 2016 року надав Віктору Януковичу необмежені можливості самозахисту – в цьому Україну, сподіваюся, ніхто не зможе звинуватити. Ще один аспект справи. Генеральний Прокурор України Юрій Луценко використав ситуацію і в перерві, оголошеній судом, виголосив постанову ГПУ про підозру В.Януковичу про скоєння злочину за статтею 111 ККУ “Державна зрада“. Текст постанови вручено адвокатам підозрюваного. Отже:
а) Генпрокурор виконав свою дію в перерві судового засідання, себто не втручався в його хід. б) Генпрокурор оголосив підозру в присутності підозрюваного, нехай навіть на відстані, але доступній для телесприйняття. Тим паче, сам текст документа передано в руки адвокатів. А таку форму участі в судовому процесі добровільно вибрав сам підозрюваний. в) Якщо хтось твердить, що, згідно з існуючим законодавством, текст підозри треба вручати в руки підозрюваному, то, будь ласка: ми зробили перший крок, Янукович про нього знає достеменно й не зможе заявити, що він, мовляв, нічого такого не знав (його навіть питали, як він до того ставиться), то якщо він і його адвокати хочуть, нехай Янукович тепер приїжджає в Україну, йому підозру в звинуваченні вручать у руки й тоді він матиме можливість особисто захищати себе в суді.
Навіщо, мовляв, потрібен був цей допит, якщо Янукович протягом шести годин не сказав нічого суттєвого? Яке значення мають його покази?
Значення має лише те, що він узагалі давав свідчення, а їхній зміст – майже ніякого. Єдине, що може бути суттєвим: Янукович не відмовився від того, що звертався до президента сусідньої держави з проханням ввести в Україну військо для наведення порядку. Та й то: цей факт самі українські слідчі мають довести в суді документально.
Ну, ніяк ми не можемо позбутися правового невігластва homo sovieticus. Це ж у них, за ката-прокурора Вишенського і йому подібних нелюдів з людини тортурами вибивали “чистосердечне“ признання у скоєнні державних злочинів, а потім ці признання ставали незаперечними доказами в суді.
У колі моїх колег, літераторів-шістдесятників, розповідали, як Остап Вишня згадував своє спілкування з гебешними слідчими. У відомого вже на той час і улюбленого гумориста вимагали зізнання, що він готував замах на життя Постишева. Не було ради, мусив “чистосердечно“ признатися й покаятися. Але при цьому сказав слідчому, що хоче признатися ще в одному злочині: він, Остап Вишня, готувався зґвалтувати Клару Цеткін. Слідчий заперечив: “Э, нет! Это слишком. Это же надо открывать новое дело, по новой статье. Для тебя хватит и одного Постышева“.
Знаю і з особистого досвіду. Коли мене 27 серпня 1965 року запроторили в спецізолятор КГБ Львівської області, звинувативши в антирадянській агітації і пропаганді (ст. 62 КК УРСР), то на мої заперечення, що нічого такого я не робив, начальник слідчого відділу полковник Сєргадєєв благодушно радив мені: “А ты себя не обеляй! Не обеляй! Ты должен чистосердечно признаться и покаяться. А тогда обелять тебя будем мы“. Отаким тоді було слідство й такими були суди.
Сьогодні слідство має довести в суді вину підозрюваного. Всіх підозрюваних. Бо уявімо собі ситуацію: члени банди Януковича почнуть раптом брати всю вину за розстріли Майдану на себе, залишаючи його чистим і невинним. Вони ж заявляють, що незабаром повернуться в Україну? Янукович заявляє, що досі вважає себе законним Президентом України? Отже, уявім собі – абсолютно теоретично – він виходить “білим і пухнастим“, повертається в Україну, яку роздирають бунти невдоволення нинішньою владою (програма “Шатун“), а слідом за ним повертаються всі інші.
Януковичу висловлено підозру в скоєнні злочину. На засіданні суду. Тепер суд має взяти до розгляду цю справу. Під час судових засідань з неї можуть бути виділені факти, які є беззаперечними (скажімо:запрошення війська чужої держави), а інші повернені на додаткове розслідування. За беззаперечними фактами суд виносить обвинувачення у державній зраді. Засудженого оголошують у міжнародний розшук. А розслідування інших аспектів справи продовжується і триватиме ще довго.
PS. Коли було написано ці мої міркування, сьогодні вранці в Інтернеті з’явилося повідомлення, що два найвищі соратники екс-президента-втікача, прем’єр-міністр Азаров і глава АП Клюєв, заявили на московському телебаченні, що їхній патрон Янукович зовсім не причетний до розстрілів на Майдані. Наводять “аргументи“, яких повторювати не буду. До того ж, Азіров повідомляє, що створений ним “Комітет порятунку України“, який працює під гаслом “Ми повернемось“, скликає у Москві конференцію для обговорення глибокої і всесторонньої кризи в Україні. Першим етапом на шляху “порятунку“ мають стати позачергові парламентські, а відтак президентські вибори.
Не сумніваюся: спеціалісти в СБУ знають про ці плани. Але ж про них має знати все українське суспільство.