1 грудня Європейський Парламент рекомендував Європейській Комісії парафувати Угоду про Асоціацію з Україною до кінця 2011 року, наголошуючи, що остаточне підписання безпосередньо залежатиме від долі Юлії Тимошенко, а в загальному – від дотримання принципу верховенства права. Процедура підготовки до підписання Угоди безпосередньо залежатиме від того, куди рухатиметься Україна.
Перспектива остаточного підписання Угоди – кінець 2012 року. «Витягуючи» Україну, не забули й про гальмівний засіб – позиція депутатів передбачає створення чіткого механізму припинення Угоди, якщо якісь з її пунктів будуть порушені.
Хоровод
Відносини Європейського Союзу з Україною не є виключно двосторонніми. Вони також розглядаються у контексті Східного Партнерства, проекту ЄС щодо країн Східної Європи і Кавказу, ініційованого 2008 року. Тоді Україна мала найбільш розвинену співпрацю з ЄС. На час установчого саміту Східного Партнерства у травні 2009 року завершувалося узгодження Порядку денного Асоціації, який був ухвалений вже в листопаді. Нас мали просто наслідувати, брати з нас приклад і переймати наш успішний досвід.
Східне Партнерство також було своєрідним «запрошенням до танцю» для шести країн, з акцентом, що партнери рівноправні і це не просто технічна допомога, а співпраця на основі спільних цінностей. Основний ідеологічний наголос поставили на демократії, верховенстві права і дотримання прав людини. Із східною проникливістю всі шестеро запрошених ангажемент до танцю прийняли, думаючи, що якось станцюємо, а правила зрозуміємо згодом. Першою на паркеті не втрималася Білорусь: правила стали більш зрозумілими і композиції не вийшло.
Для України Східне Партнерство видавалося не надто привабливим придатком до Угоди про асоціацію, подеколи просто джерелом допомоги чи додатковим чинником фінансування. Найбільша додана вартість мала б випасти для країн, які відставали у процесі європейської інтеграції й могли б піти слідами України. У 2008 році Україна мала цілком пристойні показники із впровадження тих самих «спільних цінностей», включаючи і свободу, і вільний ринок. Більше того, увага у громадській дискусії перекосилася на більш болючі і для країн «старої Європи» сфери, як-от повага до прав меншин чи питання рівності.
Сьогодні доводиться констатувати, що Молдова і Грузія запрошення до Східного партнерства використали найбільш доречно, нині вони успішно дають раду щонайменше на рівні реальних внутрішній перетворень і управління. Україна знову повернулася до базових речей – демократії, верховенства права і прав людини. І лише інерційна віра в те, що танцювати доведеться виключно у сфері зони вільної торгівлі, дозволяє урядовцям стверджувати, що ми впевнено рухаємося шляхом європейської інтеграції. Але й тут не дуже розкрутишся. Східне Партнерство дало поштовх змагальності, дорога до Асоціації загалом відкрита всім, місця обмежені, нас витягують, стараються не наступати на ноги, але всяке може трапитися.
Коровай
У процесі підготовки до парламентських дебатів та резолюції щодо України від 27 жовтня, у якій рекомендовано парафувати Угоду про асоціацію з Україною та висловлено надію, що переслідування проти лідерів опозиції таки припиняться, депутат Європейського Парламенту Павел Залевський як аргумент «за» наводить думки українських експертів. За парафування Угоди виступає Юлія Тимошенко. Чинником громадської підтримки європейської інтеграції стає спонтанний соцмережевий рух «Ми - європейці», який під час вуличної акції навіть змушує прихильно усміхнутися Голову Представництва ЄС в Україні Жозе Мануеля Пінту Тейшейру. А з ним таке трапляється не часто. Представники руху «Ми – європейці» здійснюють візит до Страсбургу, зустрічаються з депутатами Європейського парламенту. На рівні представницького органу ЄС Угоду підтримує міжфракційна група LINK. Залевський отримує п’яте місце у рейтингу Інституту світової політики «Топ-10 українських лобістів у світі».
Тепер прихильники Угоди в ЄС мають що показати на користь своєї позиції – активна суспільна підтримка є, експерти – обґрунтовано за, влада теж нібито хоче. Справу Тимошенко і перспективи Угоди про асоціацію стараються хоч якось розмежувати, але і в резолюції від 1 грудня вона присутня. Виступи дипломатів, які частіше виходять на інтерв’ю з пресою, все більше обростають делікатними натяками на потребу попадати ногами в такт, а влада, відповідно до своєї мотивації і ціннісних установок так само, як вона хоче підписати Угоду, так само й не хоче виконувати зобов’язань, що з неї випливають, мовляв, якось воно буде.
Для змагальності, яка з’являється в Східному партнерстві, цілком доречним видався пілотний індекс європейської інтеграції для шести країн, підготований Міжнародним фондом «Відродження». Згідно з рейтингом, розрахованим за індикаторами, що покривають всі сфери співпраці, починаючи політичним діалогом і закінчуючи управлінням програмами допомоги ЄС, Україна опинилася на третьому місці, позаду згаданих вже Молдови і Грузії. За нами – Вірменія, Азербайджан і Білорусь. Це можна розглядати і як відхід назад, і як тупцювання на місці, допоки інші проривалися вперед. Картини це не міняє. Ми – вже не найкращі.
Танець із бубнами
Попри високий показник інтенсивності зв’язків на різних рівнях (другий після Молдови), Україна не прогресує у площині інституційного забезпечення європейської інтеграції та внутрішніх перетворень, які б наближували країну до стандартів ЄС. Тобто ми багато спілкуємося і вчимося, але нічого з отриманого досвіду не втілюємо в життя. У Молдові та Грузії менше розмов про цивілізаційну спорідненість і про право на присутність в Європі, але більше реальних кроків, структур і умов для допуску цієї Європи до себе.
Розвинена структура політичного діалогу, сформована навколо Порядку денного про Асоціацію, тісні зв’язки на офіційному і приватному рівнях і поки що ще найбільш конкурентна політична система, на відміну від тієї ж Грузії, - критерії, за якими Україна ще здатна лідирувати. З іншого боку – проблеми з незалежністю судів, непрозоре врядування, і практична відсутність крос-секторальної політики, про яку в нас взагалі не говорять. За критерієм якості врядування, що включає і прозорі процедури призначень та дисциплінарних правил для державних службовців, Україна опинилася позаду не лише Молдови і Грузії, але й Вірменії та Азербайджану.
У розділі щодо політичного діалогу, демократії і якісного врядування в Резолюції Європейського Парламенту – двадцять один пункт застережень і рекомендацій, починаючи від забезпечення Юлії Тимошенко та іншим лідерам опозиції участі у політичному процесі й закінчуючи відкриттям доступу до архівів КДБ. Ми – єдина, поза Білоруссю, країна Східного Партнерства, в якій не було війни і яка не обтяжена прикордонними конфліктами. Але на темі національного примирення, основою якої має бути відкриття інформації про злочини минулого століття, вже акцентують і європейські інституції.
Жок з кинджалом
До 2009 року Україна також була лідером перетворень у сфері свободи, безпеки і юстиції. Ця сфера особливо важлива, оскільки реформи безпосередньо свідчать про готовність країни рухатися назустріч стандартам ЄС. Це стосується, зокрема, прозорого судочинства, подолання корупції, поваги до прав людини і людської гідності, протидії торгівлі людьми та організованій злочинності тощо. Щодо адаптації законодавства у цій сфері Молдова за останні два роки однозначно випередила Україну. Ці перетворення Кишинів почав у 2005-му, на три роки пізніше, ніж Київ. Грузія лідирує у сфері подолання корупції і організованої злочинності, залишаючись позаду у загальному критерії дотримання демократії.
Співпраця у сфері свободи, безпеки і юстиції безпосередньо пов’язана з управлінням кордонами та лібералізацією візового режиму. Україна першою підписала Угоду про лібералізацію візового режиму і реадмісію (2007) і почала офіційні переговори про спрощення візового режиму. Нещодавній моніторинг виконання Плану дій з лібералізації візового режиму, проведений коаліцією «Європа без бар’єрів» показав, що Україна так і не розпочала виконання домовленостей, що стосуються вироблення біометричних паспортів (водночас Молдова вже припинила видачу небіометричних документів для виїзду за кордон).
Виконані заходи, спрямовані на усунення нелегальної міграції (частина процесу лібералізації візового режиму), обернулися і проти громадян ЄС, які з початку минулого року мають складності з оформленням права на перебування в Україні. Виконавши «на гоп» вимоги ЄС щодо міграції, країна не забезпечила механізмів участі громадян інших країн у четвертому напрямі Східного Партнерства – контакти між людьми. Це також впливає на показник інвестиційного клімату – у зв’язку з відсутністю інституційного механізму перебування в Україні багатьох категорій іноземців, які працюють в гуманітарних та бізнес-програмах, багато хто просто буде змушений поїхати від нас. Зрештою, за рівнем управління програмами допомоги ЄС ми – на четвертому місці, нарівні з Азербайджаном. За індексом Світового банку щодо інвестиційного клімату ми – найгірші в регіоні.
Рандеву
19 грудня відбудеться черговий Самміт Україна – ЄС. Нарешті цей пункт опинився у робочому Плані Президента, і ні в яку Москву він не поїде. Зрештою, там зараз свої проблеми. З ким же танцювати?