Потужності для виробництва електроенергії в Україні достатні не тільки для власних потреб, а й для експорту. Але через стратегічні прорахунки влади, вплив монополіста та непрозору політику ціноутворення ми змушені купувати кіловати в Білорусі. Та сподіватися на теплу зиму.
Викривлена реальність: коли цифри вводять в оману
Статистичні дані демонструють непогані показники українського енергетичного сектору. І навіть вказують на позитивну динаміку за перші дев’ять місяців поточного року. Та це якраз той рідкісний випадок, коли цифри вводять в оману. Адже диявол криється у деталях.
Міністерство енергетики України на початку листопада оприлюднило інформаційну довідку про основні показники розвитку галузей паливно-енергетичного комплексу України за перші дев’ять місяців 2021 року. За цей проміжок часу виробництво електроенергії зросло на 6,2%, порівнюючи з аналогічним періодом 2020 року. Атомні електростанції збільшили виробництво кіловат на 9,1%, гідравлічні – на 45%. А з альтернативних джерел вироблено електроенергії більше на 10%. На перший погляд, чудова картина.
Та на тлі цієї позитивної динаміки є один виняток: теплова електроенергетика. ТЕС і ТЕЦ показали виразну негативну динаміку з виробництва електроенергії. За перші дев’ять місяців вони скоротили обсяги на 1,72 млрд кВт-год, що на 4,9% менше, ніж за відповідний період 2020 року. Всього теплова електроенергетика дала в українські мережі 33,3 млрд кВт-год струму. Хоча за планами уряду мала б за цей період згенерувати 38,4 млрд кВт-год, тобто більше на 5 млрд кВт-год (!).
Але падіння виробництва електроенергії на ТЕС почалося не цьогоріч. Звернімося до статистики за 2020 рік. На теплових електростанціях України за перші дев’ять місяців минулого року було вироблено електроенергії на 7,15 млрд кВт-год, або на 17% менше, ніж за відповідний період 2019 року, що загалом становило 35 млрд кВт-год. Хоча за планом уряду ТЕС і ТЕЦ мали виробити 37,0 млрд кВт-год.
Загалом у 2020 році ТЕС та ТЕЦ згенерували електроенергії на 3,4 млрд кВт-год, або на 6,1% менше, ніж за 2019 рік. А що було у 2019-му? Аналогічна тенденція скорочення обсягів генерації струму на українських ТЕС і ТЕЦ. Тоді падіння становило 3 млрд кВт-год, або мінус 5,1%, як порівняти з 2018 роком.
Зменшення електрогенерації в галузі теплової енергетики розпочалося не сьогодні і не вчора. Це довготривалий процес. На перший погляд, він вписується у стратегічний курс на перехід до відновлювальної енергетики. Але у випадку недостатньої потужності альтернативних джерел електроенергії може призвести до фатальних наслідків для всієї енергетичної системи країни. Найвищий рівень загрози припадає на зимовий сезон, коли різко зростає потреба в електроенергії в конкретні часові проміжки, а атомні станції з огляду на свої технологічні особливості не здатні «закинути» в загальнонаціональну мережу додаткові обсяги електрики. Наприкінці 2021 року склалася ситуація, коли потужностей для перекриття постійно скорочуваних обсягів електроенергії, яка виробляється тепловими електростанціями, виявилось недостатньо. Розпочалася криза на ринку і гарячкові пошуки кіловат з-за кордону.
Дефіцит вугілля та стратегії
Але було б помилкою вважати, що до кризи призвела тільки ситуація з непродуманим передчасним зменшенням потужностей ТЕС. У нинішніх умовах уряд і сам був би не проти збільшити виробництво електроенергії. Коли є загроза відімкнення електроенергії, то питання про те, з чого вона виробляється, відходить на другий план. Але теплові станції не можуть працювати на повітрі чи воді. Їм потрібний енергоресурс. Як правило, це вугілля. Якщо його не вистачає, можна використовувати газ. Хоча така розкіш обійдеться значно дорожче.
Україна не належить до держав, які видобувають багато блакитного палива. Але покладів вугілля у нас точно вистачає. І знову диявол ховається у цифрах.
З одного боку, за дев’ять місяців 2021 року вугледобувні підприємства України видобули вугілля на 3,7% більше, ніж за відповідний період минулого року. Видобуток вугілля в січні-жовтні 2021 року становив 24,1 млн тонн, що на 6% перевищує планові показники. Але не варто забувати, що у 2019–2020 роках відбулося серйозне падіння вуглевидобутку. З іншого боку, на складах електростанцій вкрай низькі запаси вугілля. І така ситуація спостерігається весь 2021 рік. А значить ресурсів для повноцінної роботи ТЕС немає.
Станом на 22 листопада з 12 ТЕС України лише дві мають мінімально гарантовані запаси вугілля. Через відсутність палива на 22 листопада не працювали 20 блоків теплових електростанцій та теплоелектроцентралей загальною потужністю 7 ГВт. Загальна кількість вугілля на складах ТЕС станом на цю дату – 360,5 тис. тонн. Це менше, ніж було навіть у січні – в розпал опалювального сезону.
Через дефіцит пального теплова енергетика продукує менше струму. Більшість блоків ТЕС державної компанії «Центренерго» взагалі простоюють. Компенсувати нестачу вугілля гарячково намагаються двома шляхами – імпортом (зокрема з таких далеких країн, як США і Колумбія) і використанням газу. Обидва варіанти не найкращі і не найдешевші. Але це необхідна плата за відсутність продуманої державної політики.
У пошуках винуватців
Кризова ситуація у сфері виробництва електроенергії – явище не нове. Україна не раз стикалася з подібним. І, схоже, не зробила правильних висновків на майбутнє. Перші ознаки нинішньої енергетичної кризи в Україні виникли ще в липні. Тоді почалася масова зупинка енергоблоків ТЕС через дефіцит вугілля. Відтоді стартував черговий пошук винуватців кризи.
Серед основних претендентів на цю роль – компанія ДТЕК Ріната Ахметова, яка займає монопольне становище на ринку теплоенергетики. Монополіста підозрюють у тому, що він штучно створив дефіцит на ринку, зловживаючи своїм становищем. Кінцева мета – ріст цін на електроенергію.
Однак у ДТЕК не погодилися бути цапом-відбувайлом і перейшли в контратаку. Мовляв, низькі ціни на ринку електроенергії на добу вперед та ручне управління ціноутворенням спричинили дефіцит оборотних коштів для підготовки генерації до опалювального сезону. ДТЕК свого домігся: граничні ціни на електроенергію на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку з початку серпня зросли до рекордних 2000 грн/МВт-год вночі та 4000 грн/МВт-год вдень. Але належно підготуватися до зими це не допомогло.
Ще на початку жовтня міністр енергетики Герман Галущенко заявив, що виробники електроенергії не дотримуються графіків постачання і накопичення вугілля. За липень-вересень відставання становило 1 млн тонн. Урядовець дав зрозуміти, що без імпортного вугілля обійтися не вдасться. За прогнозом міністра енергетики, протягом жовтня 2021 року – березня 2022 року очікуються витрати вугілля в межах 15,3 млн тонн. З них 9 млн тонн – це вугілля українського видобутку. А законтрактовані обсяги імпорту становлять близько 4 млн тонн. Проте не факт, що Україна зможе придбати такі обсяги палива на міжнародних ринках. Адже у світі зараз дефіцит енергоносіїв.
З початком опалювального сезону на ТЕС, які належать компанії ДТЕК, почастішали випадки аварійного відімкнення. Однак у компанії Ріната Ахметова проблему відкинули та звинуватили «Укренерго» в політичному тиску. І заявили, що працюють понаднормово в умовах штучно створеної кризи у сфері державної генерації струму.
Чому ж вугілля на теплових електростанціях не вистачає, хоча його видобуток цьогоріч в Україні навіть зріс? Не варто забувати, що Україна може не тільки імпортувати, а й експортувати власну електроенергію. Наприклад, продає електроенергію в Європу компанія ДТЕК, яка для цього використовує потужності Бурштинської ТЕС. До березня 2021 року ціни на електрику у країнах ЄС були низькими. Але потім зросли. І компанії Ріната Ахметова стало вигідно експортувати кіловати за кордон. Це призвело до значного збільшення обсягу спаленого вугілля. У березні-серпні Бурштинська ТЕС використала на 800 тис. тонн вугілля більше, ніж за аналогічний період минулого року. Поки компанія займалася експортом електроенергії в Європу, питання накопичення вугілля на складах відійшло на задній план. Коли ж спохватилися, довелося розв’язувати проблему в авральному режимі. Але час було втрачено. У липні в Україні спалили 1,7 млн тонн вугілля. Цієї кількості зараз якраз вистачило б, щоб почуватися більш впевнено взимку. Проте тоді Кабміну, «Центренерго» та ДТЕК було не до цього. Кожен займався своїми справами, замість думати на кілька місяців вперед.
Ще одна проблема – спотворена логістика доставки вугілля на ТЕС на тлі дефіциту вагонів «Укрзалізниці». ДТЕК везе вугілля зі своїх шахт на сході Дніпропетровської області до Бурштинської ТЕС на Західну Україну. А державне «Центренерго» – із Львівської і Волинської областей у Київську (Трипільська ТЕС), Харківську (Зміївська ТЕС) і Донецьку (Вуглегірська ТЕС).
Українська енергетика є полем боротьби і торгів між владою й олігархами, а не прозорим ринком з чіткими правилами гри та акцентом на національну безпеку. Курс на імпорт енергоносіїв на тлі скорочення власного вуглевидобутку та обсягів виробництва на ТЕС не міг не призвести до розбалансування системи. А відсутність кроків з демонополізації сфери енергетики лише поглиблювала кризу, надавши їй хронічного характеру. Імпорт електроенергії з країни, яка перебуває під міжнародними санкціями й активно зближується з Кремлем, став фінальним акордом цієї енергетичної драми.