Дизайн подвір’я приватного будинку має не менше значення, аніж його екстер’єр, адже подвір’я, сад та будівлі становлять єдиний ансамбль. Покриття подвір’я має не тільки естетичне, а й практичне значення. Сучасний ринок пропонує величезний вибір різних матеріалів. «Зелена садиба» обрала топ-10 найбільш популярних та оптимальних за співвідношенням ціна-якість видів покриття та розповідає про їхні плюси та мінуси.
Тротуарна плитка зараз користується найбільшою популярністю серед господарів приватних садиб. Її використовують не тільки для вимощення території двору, а й для створення садових доріжок. Залежно від того, яким методом і з яких матеріалів вона створена, її можна поділити на кілька видів:
- бетонна тротуарна плитка – вібропресована і вібролита; перша – міцніша, але друга має більшу різноманітність кольорів і форм;
- клінкерна бруківка – складається з глини і кварцу, тому за своїми якостями майже не поступається натуральному каменю, але є значно дешевшою;
- плитка з натурального каменю – найбільш міцна і довговічна, ідеальна як елемент ландшафтного дизайну, але може бути незручна з практичної точки зору;
- полімерпіщана тротуарна плитка, яку роблять з піску і фарбників, найбільш дешевий варіант тротуарної плитки, але порівняно недовговічна.
Користувачі відзначають такі переваги тротуарної плитки:
- висока декоративність;
- тривалість використання – навіть полімерпіщана тротуарна плитка при правильній укладці і експлуатації прослужить, як мінімум, 30 років. Правильна експлуатація – це відсутність надмірних навантажень на покриття;
- екологічність;
- можливість використання на нерівних та похилих ділянках;
- легкий ремонт: окремі пошкоджені елементи можна замінити навіть самотужки;
- практично не вимагає догляду;
- дощова вода не затримується, проникаючи у шви між плитками.
Недоліки у різної тротуарної плитки – різні. Зокрема, бруківка, дизайн якої вигідно підкреслить витончений ландшафт саду чи двору, має всі недоліки натурального каменю – висока ціна, складність монтажу, стає слизькою під час дощу та снігу.
Асфальт – набагато дешевша альтернатива брукуванню подвір’я. Крім невисокої ціни, господарі асфальтованих дворів називають інші плюси:
- висока міцність;
- вологостійкість;
- нескладний догляд;
- швидкий монтаж;
- якісно зроблене асфальтове покриття прослужить не один десяток років, а за необхідності його нескладно відремонтувати.
Недоліки асфальту:
- сильно нагрівається у спеку;
- довгий час після укладки при високій температурі надворі неприємно пахне;
- порівняно невисока декоративність;
- при порушенні технології укладки можуть швидко з’явитися тріщини і ями.
Бетон також є дуже поширеним матеріалом для покриття подвір’я, у першу чергу, через велику кількість варіантів використання:
- з бетону можна самостійно зробити плитку, якою і вимости двір;
- бетону можна надати практично будь-який колір за допомогою фарбників;
- технологія штампування дозволяє надати бетонному покриттю вигляд натурального каменю чи тротуарної плитки.
Переваги бетону:
- відносно недорогий;
- міцний;
- вологостійкий.
Недоліки бетонного покриття:
- технологія виготовлення і монтажу вимагає багато часу і фізичних зусиль, хоч і дозволяє провести всі роботи самотужки;
- монолітні бетонні майданчики можуть швидко утворити тріщини.
Натуральний камінь – класика ландшафтного дизайну, яка не втрачає своєї актуальності, проте є дороговартісною. Переваги такого покриття очевидні:
- висока декоративність – різноманітність кольорів і текстури різних порід;
- абсолютна екологічність;
- витривалість до опадів, високих навантажень і будь-яких атмосферних явищ.
Водночас недоліками такого покриття є його висока вартість, складність транспортування та укладки, утворення слизької плівки під час дощу чи снігу.
Гумове покриття є порівняно новим явищем на ринку, що швидко набирає популярності. Найчастіше воно представлене у вигляді гумової плитки різних розмірів і кольорів, що виготовляється з гумової крихти, поліуретану і фарбників.
Переваги гумового покриття:
- висока міцність – є різновиди, які легко витримують навантаження від пересування вантажних автомобілів;
- довговічність;
- витривалість до різних атмосферних явищ, у тому числі вологостійкість;
- приємна амортизуюча поверхня, яка пом’якшує падіння;
- не слизьке при будь-якій погоді;
- величезний асортимент кольорів і форм;
- легкий монтаж і догляд.
Недоліки:
- низька пожежна безпека – зону відпочинку з відкритим вогнем краще вимостити чимось іншим;
- тонка плитка (1-2 см товщиною) вимагає додаткової основи при укладці – бетонної чи асфальтової подушки; товстіша і дорожча плитка може укладатися на утрамбований ґрунт, пісок чи щебінь.
Насипне покриття як основне у дворах можна зустріти нечасто, проте окремі зони присадибної ділянки вимостити гравієм, галькою чи мульчею можна. Основна перевага таких матеріалів – з них можна легко сформувати майданчик будь-якої форми, але вони складні у догляді, а частинки насипного покриття легко поширюються за межі таких майданчиків.
Садовий паркет або декінг – також не найкраще покриття для вимощення цілого двору, але як елемент садового дизайну для покриття для тераси чи відкритої веранди цілком може підійти.
Декінг роблять з натурального дерева, яке обробляють спеціальними захисними засобами, або з деревної стружки і полімерного зв’язувального елементу. Останній, на відміну від натурального садового паркету, можна використати і для вимощення двору. Його переваги:
- довговічність;
- висока витривалість до атмосферних явищ;
- не стає слизьким при будь-якій погоді;
- легкий монтаж;
- різноманітність форм і кольорів.
Суттєвий мінус садового паркету – його висока ціна, тому вимощення великих площ вимагатиме витрат, співмірних з витратами на натуральний камінь.
Тенісит – ще одне досить нове для нашого ринку дворове покриття, але у нього великі перспективи. Таке покриття, виготовлене з глини, вапна і крихт керамічної цегли, використовують при облаштуванні тенісних майданчиків. Тенісит має тільки теракотові, жовті чи коричневі відтінки.
Переваги:
- міцність;
- амортизація;
- покриття поглинає вологу, то ж відсутність калюж – гарантоване;
- екологічність;
- нескладний догляд.
Недоліки:
- самотужки таке покриття для двору викласти не вдасться;
- у спеку таке покриття виділяє пил і покривається тріщинами, але цей недолік легко виправити, поливши його водою.
Приватний будинок за містом хочеться бачити зеленим і свіжим. Цього легко можна досягти, якщо територію навколо засіяти газонною травою. Таке подвір’я виглядатиме дуже затишно і максимально гармонійно переходитиме в зону саду, але газон не можна використовувати в місцях підвищеного навантаження, навіть максимально стійкий до витоптування. Крім того, він вимагає постійного догляду – стрижки, підживлення, підсіву, боротьби з бур’янами, а також не надто привабливо виглядає взимку.
Георешітка – спеціальне покриття у вигляді пластикових сот, яке можна наповнити і щебнем, і піском, і ґрунтом. Також на нього можна висіяти газонну траву, і тоді вона буде дуже витривалою – по ній можна буде навіть їздити машиною. Викладається георешітка на поверхню практично без підготовки і коштує в рази дешевше за бруківку, бетон чи тротуарну плитку.
Професійні дизайнери радять вимощувати маленькі подвір’я одним чи максимум двома матеріалами. Натомість на великих прибудинкових територіях можна скомбінувати різні матеріали і створити неповторний ландшафт.