Два тижні уся країна стежить за ситуацією із так званим львівським сміттєзвалищем. Два тижні львів’ян масовано бомбардують всілякою інформацією про сміттєві проблеми. Таке враження, ніби тільки у Львові виникають проблеми із переповненим полігоном для відходів. Нагадую, в Україні немає жодного (!) заводу із глибокої переробки сміття, а усі полігони нашим містам дісталися у спадок ще від Радянського Союзу.
Очевидно, за останні дні більшість мешканців нашого міста стали значно об’єктивніше ставитися до питань щодо вивозу сміття. Усі тільки і говорять про 40 інвестиційних пропозицій, про гудрони, про Малехів і Грибовичі.
І, звичайно, враховуючи площу і вік нашого полігону (найбільший в Україні і ще з часів ІІ світової війни), можна було очікувати, що «чорний лебідь» прилетить до нас у вигляді серйозних екологічних проблем. Зрештою, таке могло статися і на будь-якому іншому сміттєзвалищі в нашій країні, адже у нас за 25 років не було державної політики у галузі вивозу, захоронення і переробки промислових та органічних відходів…
Усе так, але подія із загорянням сміттєзвалища та, на превеликий жаль, трагедія із загибеллю людей співпала дивним чином із низкою інших подій.
Львів – єдине місто України, яке наблизилось до вирішення ситуації із сміттєпереробним заводом та рекультивацією діючого полігону. Міська влада заручилася підтримкою Європейського Інвестиційного Банку (ЄІБ) щодо комплексного вирішення проблеми із сміттям у місті, яка полягає у: рекультивації діючого полігону, облаштуванні нового та побудові першого (!) в Україні сміттєпереробного заводу із глибоким ступенем переробки.
У той же час, в українському політикумі проходили серйозні обговорення щодо голосування змін до Конституції в частині так званої «судової реформи». Представники Адміністрації Президента закликали усі парламентські партії до голосування за ці законопроекти. Для кожної фракції знаходилися свої аргументи та засоби впливу. Виходячи із того, що ОПО-блок проголосував за зміни до Конституції – для них теж знайшлися потрібні слова та обіцянки.
Для того, щоб переконати «Самопоміч» віддати свої голоси, окрім розмов з деякими членами фракції, гарант почав наполегливо спілкуватися із лідером партії. У ЗМІ широко висвітлювали пропозицію Адміністрації надіслати літак за Андрієм Садовим, аби оперативно зустрітися з ним і переконати проголосувати таки зміни до Конституції. Ось такі пазлики цієї історії.
Усе описане вище відбулося протягом тижня: голосування стосовно судової реформи; проект рішення Львівської міської ради щодо пропозиції ЄІБ; літак за Садовим; пожежа на Грибовицькому сміттєзвалищі. Причому, пожежа в період дощів у Львові… Як кажуть в одному гумористичному шоу: «Совпадєніє? – Не думаю»…
«Контрольним вистрілом» версії про збіг обставин стала ситуація з титанічними спробами міської влади вивозити сміття на альтернативні полігони. Як відомо, на Львівщині знаходиться близько 600 сміттєвих звалищ. Історія з вивозом сміття з міста набула детективного відтінку. Як тільки Львів вивезе частину відходів на один з полігонів, наступного дня на в’їзді туди стоїть «блок-пост». І так – з дня на день… От і маємо незаперечний факт – добре скоординовану системну протидію вивозу «львівського сміття». Ситуація нагадує чиюсь помсту - не дати Львову вивозити відходи, щоби місто потонуло у смітті.
Що маємо у підсумку: загинули люди, заблокований вивіз сміття на Грибовицький полігон, всіляко блокується вивезення на інші полігони, відбулися сутички в міській раді (вперше за часів незалежності), Пустомитівський та Жовківський райони потопають у смітті, адже 40% усіх відходів на Грибовицьке сміттєзвалище вивозилися не зі Львова, а з сусідніх регіонів області.
У цій ситуації мене засмучує позиція деяких відомих львів’ян, які, маючи більш повну інформацію щодо Грибовицького сміттєзвалища, «грають кіна» і вводять в оману мешканців нашого міста. Як відомо, 2/3 усіх відходів, які захоронені в Грибовичах – це відходи промислових підприємств з усієї Львівської області ще з часів СРСР. Велика частина відходів – так звані гудрони, які точно «баба Галя з Левандівки» не зварила у себе на кухні. Мене обурює, коли керівництво області говорить про те, що дана проблема винятково львівська, забуваючи, напевно, що Львів вивозить лише частину сміття, а решта – інші райони Львівщини. Мене дивує, коли керівник ОДА критикує Львів і згадує про минулі інвестиційні пропозиції із переробки сміття, забуваючи, що саме він багато років працював першим заступником міського голови Львова і курував напрямок, в тому числі, економіки та інвестицій. До речі, про так звані «інвестиційні пропозиції»… Чи відомо львів’янам, що жодна фірма з тих, які надсилали свої пропозиції, не запропонувала здійснити рекультивацію Грибовицького сміттєзвалища?! А це найважливіша частина майбутнього проекту! Це здоров’я мешканців Великих Грибович і Малехова!
Підсумовуючи вищесказане, вважаю, що потрібно усім нам – небайдужим львів'янам - консолідуватися навколо керівництва міста, не піддаватися на провокації і чітко зрозуміти – боротьба за майбутнє нашої країни відбувається саме тут – у Львові. Це боротьба між старою номенклатурно-олігархічною гідрою з минулого та новими політичними елітами. Від того, хто переможе, залежить, куди буде рухатися Україна: на схід у совок чи до Європи та західних цінностей.
А міська влада таки завинила! Передовсім тому, що недостатньо інформувала мешканців про історію Грибовицького полігону, замало комунікувала із жителями Великих Грибович і Малехова. Нехай ця трагічна історія буде наукою для всіх.
P.S. Горіло сміттєзвалище біля Жидачева. В Україні немає жодної державної програми переробки сміття. Можливо якби державна влада проводила вчасно і правильно реформу місцевого самоврядування, наші міста уже давно мали би нові і сучасні сміттєпереробні заводи…