Львів’янам треба молити Бога про сніг. Постійний снігопад і невеличкий морозець, які будуть приховувати проблему повсюдного сміттєзвалища, яким стало місто (за винятком хіба що центральної його частини).
Варто тільки зійти чудовому пухкому сніжку, як виявляється, що серед торішнього листя стримлять пластикові ємності від синтетичних напоїв і пляшки з-під пива, такого улюбленого і оспіваного львів'янами. Відчайдушно лопотять на вітрі, як знамена цивілізації, поліетиленові мішки та пакетики з-під чіпсів і різних тому подібних «легомін», якими частувалися жителі міста ще в теплу пору.
Та це в парках. А ближче до житла - багатоповерхівок чи то «особняків» - можна взріти розмаїті зужиті речі: старі дивани, відламані дверцята шаф, подерті рейтузи чи самотній черевик, який не відає, де його пара. Ну і тепер - як післяноворічний атрибут - стали з'являтися деревця-страждальці, які кілька тижнів прикрашали помешкання міщан та створювали святкову атмосферу, і, видається, часом були викинуті просто з вікон.
Ну а мороз потрібен для тамування неприємного запаху від смітників, які на околицях Львова часто стоять переповнені по кілька днів. Їхній вміст не раз поширюється на велику територію, особливо у вітряну погоду. Також мороз просто необхідний для того, щоб у місцях, де проводились ремонти труб, залишена після цього багнюка затвердла. Інакше пересування цими клаптями доріг стає неможливим.
Окремої уваги заслуговують подвір'я дитсадків, а часом і дитячі майданчики, які львів'яни не раз використовують для розпивання алкогольних напоїв чи вигулювання собак, абсолютно не зважаючи на дітей та залишаючи недопалки і пляшки, мовляв, все одно ті, кому треба, підберуть. А діти мають бавитися, остерігаючись, щоб не потрапити в собачу «міну». Хоча існує постанова міської ради, якою львів'ян зобов'язують прибирати за домашніми улюбленцями, однак хто би то брав собі складне до голови, а тяжке (чи яке там ще) до рук? Пісочок на дитячому майданчику - дуже придатний матеріал, дарма що потім малеча полізе в нього руками, які перегодя запхає і до рота.
В історичній частині Львова все начебто культурніше - все вилизано задля туристів та достойників з розмаїтих делегацій, тут легше знайти смітник, і в цілому, все схиляє до того, аби поводитися цивілізовано. Однак і тут бувають стресові дні, типу Нового року, коли з центру міста внаслідок життєрадісної життєдіяльності львів'ян вивезли 21 тонну сміття. Мало приємності складе також прогулянка центральними проспектами вранці після дня Львова чи дня Незалежності.
Не краще поводяться львів'яни, «вириваючись» вряди-годи на природу - чи то в один з міських парків, чи на якесь із озерець поблизу міста. Маючи силу та енергію «доперти» до місця призначення чи в руках, чи машиною розмаїту провізію та спожити її, вони абсолютно не мають за обов'язок таким же чином довезти порожню тару та об'їдки до найближчого смітника. Приїжджаєш до такого озера чи лісу - і куди не глянь - гидко стати, про який вже там відпочинок мова? Ніяк не збагну - невже всім цим людям, які «тусувалися» на природі, абсолютно байдуже, що наступного разу вони приїдуть відпочивати на сміттєзвалище?
Запевню з власного досвіду - не в смітниках проблема, чи - не тільки в смітниках. Переходжу одного разу поблизу кіоску, де завжди попивають пиво чи каву, після яких вітер гонить довкруж пластикові стаканчики і упакування. Спостерігаю чотирьох бравих молодців, які щось там прикупили та розпивають в колі. Один з них обчищає банан та кидає шкірку просто собі (та іншим трьом) під ноги. Обурена, наважуюсь сказати хлопцю, що от, смітник біля кіоску, два кроки ступити, на що він відбуркується, яке моє діло. Тут вже я скипіла, що такі, як вони, все навколо в радіусі 10 метрів засмітили. Йду далі, не наважуючись встрявати в подальшу боротьбу за нерівної кількісної і вагової категорії. «Ото візьми і прибери, коли хочеш!», - лунає мені вслід, а також летить підфутболена злощасна бананова шкірка і хляпається в стінку холодильника з напоями.
Аби боротися зі сміттям, міська громадська організація «КРОТУС» нещодавно оголосила екологічну акцію «Нам набридло сміття навколо!», до якої просить доєднатись до тих осіб, які мають якісні фотографії, де багато сміття - чи то у львівських парках, чи то в Карпатах. Ці фотки вони планують розповсюджувати у вигляді агіток та наліпок. Думаю, щоб зробити ці фото, дуже й шукати не треба - досить кожному перейтися з фотоапаратом у своєму мікрорайоні. Однак у боротьбі зі сміттям потрібен і наступний крок: не одна-єдина передвеликодня демонстративна толока в парках, а, можливо, щотижнева, і навіть - примусова. Аж до того часу, поки львів'яни не зрозуміють, що чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять.