Страх перед можливою відповідальністю є головним стримуючим фактором вияву політичної волі у боротьбі з корупцією. Такий висновок я обґрунтував у своєму інтерв’ю англомовному виданню Kyiv Post.
Журналіста цього видання також цікавили питання перебігу подій навколо справи «діамантових прокурорів», можливості перетворення Главку «К» СБУ у політичний інструмент й еквівалент департаменту «Кононенко-Грановського» ГПУ, відновлення в Україні інституту «смотрящих», реформування спецслужби подібно до реформи поліції, погроз мені з боку тодішнього Генпрокурора Шокіна і пропозицій з боку президента Порошенка.
Пропоную україномовну версію цього інтерв’ю, яке опубліковане у сьогоднішньому номері Kyiv Post.
***
Ви неодноразово заявляли про відсутність політичної волі до боротьби з корупцією? Які причини цього?
Політична воля «запускає» усі антикорупційні механізми. Без неї вони гальмуються. Виразники політичної волі чітко усвідомлюють, що якщо сьогодні запустити на всю потужність існуючі антикорупційні механізми, то верховна влада просто «злетить». Цим і пояснюється та стриманість, з якою влада ставиться до впровадження системних антикорупційних заходів. Зауважте, що вони (те ж електронне декларування та НАБУ) запроваджуються владою під примусом – лише під потужним тиском громадянського суспільства та міжнародної спільноти. Все дуже просто – політична воля блокується страхом відповідальності.
Яку роль зіграли Кононенко і Грановський у Вашій відставці?
Не останню.
Чи намагались вони призначити в СБУ «смотрящих» і давати інструкції її співробітникам?
Мені таких інструкцій вони не давали і дати не могли в принципі. Хоча певні «прощупування» були. Вони спілкувалися з тодішнім моїм першим заступником Демчиною. Я постійно відчував їх бажання збільшити обсяг його повноважень. Мені навіть довелось говорити з ними про те, що він намагається, образно кажучи, «влізти» у сфери, які не віднесені до його компетенції (зокрема, сферу протидії контрабанді). Я їм сказав, що не допущу цього – він займатиметься лише тими питаннями, які за розподілом обов’язків віднесені до його повноважень. Як відомо, нещодавно президент призначив Демчину першим заступником Голови – начальником Главку «К» СБУ. А якщо говорити про інститут «смотрящих», то в Україні після певної перерви спостерігається тенденція до його активної реанімації.
Чи може Главк «К» перетворитися у політичний інструмент й еквівалент департаменту Кононенко-Грановського в ГПУ? До чого це може привести?
В Україні поки не існує дієвих запобіжників політизації правоохоронних органів: сталої розвиненої демократії, ефективного цивільного контролю, незалежного суду. Усе це створює передумови для перетворення правоохоронних відомств у політичний інструмент і засіб вирішення особистих питань. Такий процес може привести до повного ручного керування спецслужбою, коли ключові рішення прийматиме не її керівник, а інша особа чи група осіб. Тоді спецслужба з органу забезпечення безпеки держави перетвориться у фактор небезпеки державності. ЗМІ пишуть про те, що окремі «куратори» від влади постійно проводять наради з правоохоронцями і суддями, «нарізаючи» їм завдання. Я б такого ніколи не допустив.
Чи можете Ви описати роль Шокіна у справі «діамантових прокурорів» і Ваші з ними переговори?
Його роль я б визначив як роль «генерального адвоката». Тоді внутрішній спротив розслідуванню цієї справи був просто шаленим. Слідчих і процесуальних керівників у цій справі керівництво ГПУ «рвало», як тільки могло. Зрештою, під різними приводами вони всі були усунуті з своїх посад. У процесі досудового розслідування став відомий позаслужбовий зв’язок фігурантів у цій справі з тодішнім Генпрокурором. А суть розмов зі мною у цій справі зводилась до одного – щоб я відступив. Але це було б зрадою і закону, і команди співробітників ГПУ та СБУ, яка працювала по цій справі.
Якими корупційними справами, крім справи «діамантових прокурорів», Ви ще займались?
За час служби в СБУ мені довелось виявляти і документувати десятки корупціонерів різних «мастей» – суддів, прокурорів, міліціонерів, митників, податківців, службових осіб органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, співробітників спецслужби. Були справи стосовно одного епізоду одержання хабаря, а були й такі, які стосувалися системного і організованого хабарництва. Були резонансні справи, та ж справа стосовно судді Зварича. Справа «діамантових прокурорів» – особлива, знакова, бо вона виявила корупційний спрут на вищому рівні правоохоронної системи з виходом на політичну владу. Звідси й такий неймовірний спротив.
Чи пропонував Вам Порошенко піти у відставку? Взагалі, що Вам пропонували?
Ні, цього він мені не пропонував. Після чітко заявленої мною позиції у справі «діамантових прокурорів» Президент запропонував мені інше – перейти з вказаної посади на рівнозначну, але з іншими функціональними обов’язками. Хоча об’єктивно для такої кадрової рокіровки не було підстав: по-перше, мені не було висловлено жодних претензій по роботі, по-друге, за мною стояв колектив, який сподівався, що нарешті після Революції Гідності почнеться справжня боротьба з корупцією. У Службі всі все розуміли і чекали, яке я прийму рішення. Потім мені пропонували інші керівні посади, і не тільки в СБУ. Від усіх цих пропозицій я відмовився. У мене як офіцера є розуміння честі і обов’язку.
Яким чином Вас переслідували при Януковичі? Чи нагадує це теперішні гоніння?
Мене звільнили з посади начальника управління внутрішньої безпеки і вивели у розпорядження Голови СБУ. А далі усіляко намагалися видушити з Служби. За дорученням Якименка атестаційна комісія навіть рекомендувала звільнити мене з негативних підстав. Якименко затвердив це рішення комісії, але видати наказ про моє звільнення не наважився через абсолютну надуманість підстав. Я ж тоді принципово не писав рапорт про звільнення за власним бажанням. А зараз такий рапорт подав. Хоча таке рішення мені далося непросто…
Які перспективи справи «діамантових прокурорів»?
Ні тоді, ні зараз у мене не було жодних сумнівів у тому, що у діях вказаних прокурорів є склад злочинів, які їм інкримінує слідство. За неймовірного намагання покровителів «діамантових прокурорів» справу не вдалося розвалити на етапі досудового слідства. Чи залишається така небезпека сьогодні? Залишається. Треба розуміти, що окремі особи небезуспішно беруть під контроль судову владу, у т.ч. під виглядом проведення судової реформи. Справа «діамантових прокурорів» перебуває в орбіті їх інтересів. Хоча сподіваюсь, що зміна Генпрокурора, суспільний резонанс, якого набула ця справа, і об’єктивний підхід суду призведуть до законного рішення по усіх задокументованих епізодах діяльності «діамантових прокурорів».
Чи має бути реформа СБУ подібно до реформи поліції? Як Ви бачите таку реформу?
Найбільшою проблемою є те, що в Україні відсутня стратегія реформування правоохоронної системи. Тому таке реформування нерідко здійснюється без належного обґрунтування або взагалі «під себе». Реформа СБУ потрібна, але добре продумана і опрацьована провідними експертами. При цьому слід врахувати помилки реформи поліції. Хоча на моє переконання діяльність будь-якого органу можна кардинально змінити без проведення значних законодавчих змін. Компетентність, відповідальність і доброчесність можуть бути забезпечені кадровими змінами. Усе залежить від перших керівників – держави, відомства, органу. Їх моральної і правової суті, а також принципів, які вони сповідують.
Чи багато СБУ успадкувало від КДБ? Чи зберігаються проросійські настрої серед співробітників СБУ і чи стала вона більш патріотичною після Майдану?
Не вважаю, що радянське минуле є визначальним відбитком на діяльності СБУ. Головне не допустити рецидиву – щоб Служба не була такою політизованою, як КДБ. А оперативні методи уже багато десятків років є приблизно однаковими у всіх спецслужбах світу.
Після Майдану СБУ однозначно стала більш патріотичною. Патріотизм має бути притаманним усім співробітникам СБУ. Адже йдеться про орган, який покликаний забезпечувати державний суверенітет України, її конституційний лад, територіальну цілісність. Прихильність співробітника спецслужби до іноземної держави є, щонайменше, підставою для вирішення питання про його перебування на службі.
Рівень патріотизму співробітників спецслужби значною мірою залежить від рівня патріотизму політичного керівництва. Не позірного і фальшивого, а справжнього. Бо вони, як ніхто інший, знають зсередини справжню сутність і спрямованість керівництва держави.
Який статус кримінальних справ проти Вас і Ваших співробітників у зв’язку зі справою «діамантових прокурорів»?
Це були так звані фактові справи, які у будь-який момент могли перетворитися у справи проти конкретних осіб. У якому вони стані сьогодні – мені не відомо.
Побутує думка, що Главк «К» історично (за Януковича, Артюхова) не боровся з корупцією, а очолював її. Як Ви можете це прокоментувати?
Коли я очолив Главк «К», то відразу дав чіткий сигнал: СБУ каже «стоп» усім тіньовим, корупційним та іншим сумнівним схемам. Голова Служби В.Грицак тоді підтримав мою позицію. Усі, кому цей сигнал був адресований, його почули. Але тоді ж вперше відчув незадоволення мною дуже впливовими особами. У подальшому воно зіграло свою роль у моїй долі. А що у Главку було до мене і що є після, говорити не буду.
Відомо, що П.Шеремет просив Вас про інтерв’ю перед тим, як його вбили. Як можете прокоментувати його убивство?
Так, справді Павло Шеремет висловив мені два прохання – взяти участь у його передачі на радіо «Вести» і дати інтерв’ю «Український правді». У мене в телефоні й переписка з цього приводу збереглася. Не встигли ми з ним цього зробити. Знаєте, щоб серйозно коментувати це вбивство, треба знати матеріали справи. Єдине, що я можу сказати, що це вбивство може бути елементом якоїсь складної комбінації. Мені видається, що його не можна розглядати як просто убивство людини – Павла Шеремета. Воно попадає у переплетінь багатьох подій, у т.ч. міжнародних.
Як Ви поясните стан розслідування корупційних справ проти оточення Януковича і справ Майдану?
Його можна пояснити низкою об’єктивних і суб’єктивних причин. Об’єктивною причиною є масштабність корупційної діяльності – кралось і бралось все і у необмеженій кількості. І робилося це на державному рівні часто з використанням легальних (формально законних) способів. Звідси – складність розслідування. Суб’єктивним причинами є неналежна організація розслідування такої діяльності на первинному етапі і спокусливість поживитися на таких справах. Я вже говорив про існування тісного зв’язку між представниками режиму Януковича з нинішньою владою. Цей зв’язок зумовлений однаковим підходом до влади як засобу збагачення, спільністю бізнесу «колишніх» і «нинішніх», спільністю політичної діяльності. І в цьому контексті знову постає питання про наявність політичної волі…
Чи можете Ви підтвердити погрози Шокіна і загрозу Вашій безпеці (зокрема, наружку) у зв’язку з передачею Вами до НАБУ «чорної каси» партії регіонів?
На одній із зустрічей Генпрокурор Шокін, невдоволений моєю позицією у справі «діамантових прокурорів», сказав мені відкритим текстом: «Я тебе посаджу!». І це було сказано не тет-а-тет, а в присутності кількох службових осіб.
А стосовно стеження за мною, то я його однозначно виявив і вжив контрзаходів, щоб зафіксувати. Після цього відразу оприлюднив інформацію про стеження, бо це єдине, що могло зупинити його організаторів.
Останнім часом деякі ЗМІ, з посиланням на одне з рішень Солом’янського райсуду Києва, повідомляли про те, що передані Вами до НАБУ матеріали є ксерокопіями, а тому розслідування справи про «чорну касу» ПР не має перспективи?
Іде розслідування, воно все прояснить. Скажу лише одне – до НАБУ я передав оригінали документів, які називають «чорною касою» Партії регіонів. Перед тим, як це зробити, я спеціально дослідив їх на предмет оригінальності.