Президент Петро Порошенко закликав не використовувати криваву сутичку між поліціантами у селищі Княжичі на Київщині для того, щоб «влаштовувати розбірки» і дестабілізувати політичну ситуацію.
Такого заклику від Адміністрації президента варто було очікувати. Судячи з багатьох заяв перших осіб держави, під «дестабілізацією» вони розуміють передусім критику дій нинішньої влади, її «кумівської» суті та надзвичайної корумпованості, а також практики збагачення олігархів і високих чиновників коштом народу. Тож слова пана Порошенка, напевно, повиснуть у повітрі, адже ніхто вже давно такі заклики всерйоз не сприймає.
Але до кого звертався глава держави? Головним чином – до конкуруючих політичних сил України. У підтексті цього заклику чується: мовляв, не шукаймо винних в тому, що «реформа» поліції зайшла в глухий кут і правоохоронці стали «пачками» вбивати один одного. Мовляв, не заробляймо на цьому політичні бали. Мовляв, стався прикрий нещасний випадок, який не має жодного політичного підґрунтя.
Перший держчиновник країни, схоже, щиро вважає, що достатньо провести службове та прокурорське розслідування – і все стане на свої місця, у всякому разі, під його чуйним керівництвом...
Але чи стане більше ясності, в якому напрямку і як реформувати правоохоронну систему України, якщо слідчі визначать того, хто першим натиснув на спусковий гачок у Княжичах? Тяжко віриться. За моїми спостереженнями, багато українців не цілком усвідомлюють, що відбувається в надрах МВС на чолі з Арсеном Аваковим.
Вважаю, трагічний інцидент у Княжичах викликав широкий суспільний резонанс лише тому, що одночасно загинуло п'ятеро українських громадян, і не просто громадян, а правоохоронців. І не просто загинули під час виконання службових обов'язків, а загинули від рук колег. Просто в голові не вкладається! Водночас чинна влада за допомогою олігархічних ЗМІ, які в Україні зараз переважають, зуміла відвести суспільство від розуміння того, що з вини «реформованої» поліції в країні регулярно гинуть і страждають не одиниці, а сотні людей.
Досить згадати викриття в Києві силами СБУ поліціантів, причетних до наркобізнесу з виготовлення та реалізації амфетаміну. Йшлося про людей, котрі обіймають досить відповідальні посади. Один із затриманих, наприклад, мав звання майора і працював у черговій службі одного з райвідділків Головного управління Нацполіції столиці.
Аналогічні «сюрпризи» останнім часом піднесли «копи» в Житомирській, Запорізькій та Дніпропетровської областях... Можна тільки уявити, скількох громадян занапастили організатори і «кришувальники» наркоторгівлі у погонах! Рахунок, напевно, йде на тисячі людей, причому щонайпрацездатнішого віку. Але щось не пригадується, щоб той же пан Порошенко гостро порушував це питання.
Справа, звичайно, не в самій торгівлі «зіллям» під крилом людей в погонах. За останні два з гаком роки у всій країні, судячи зі ЗМІ, відбулося настільки багато протиправних інцидентів за участі правоохоронців, що перші особи держави давно вже могли і мали вимагати від керівництва МВС щонайсуворішого звіту щодо спрямованості реформи відомства. Але АП якщо і реагувала з якихось окремих приводів, то лише формально, фактично для «піару». Реальних кроків щодо виправлення ситуації ніхто не робив.
А хіба не вимагала рішучого втручання керівництва країни криміногенна ситуація? Адже статистика просто жахає. Наприклад, за даними ГПУ, 2013 року в Україні було скоєно 5861 умисне вбивство, а 2015-го – вже 8224.
Воістину ударними темпами в цей період криміналізувалася українська столиця. У 2013 році в мегаполісі було зафіксовано 47389 злочинів різного ступеня тяжкості, а в 2015-му – вже 66059. За сорокапроцентного стрибка злочинності у самому серці країни в попередні роки жоден міністр не всидів би у своєму кріслі. А з Арсена Авакова – як з гуски вода. За що йому так потурають?
За останні три роки криміногенна ситуація в Україні змінилася до невпізнання. Стрімко зросла кількість викрадень людей, квартирних крадіжок, викрадень автомобілів... Кримінальний світ нахабно і безцеремонно тероризує населення. А чим пояснювали все це посадові особи МВС?
«Кримінальна статистика зросла. Є багато факторів, які на це впливають. Я вже багато разів говорила, що в першу чергу це соціально-економічна ситуація, внутрішня міграція, міграція зброї», – мовить цього літа тепер уже колишня очільниця Національної поліції України Хатія Деканоїдзе. При цьому вона скаржилася на недостатнє фінансування та відсутність матеріальних стимулів у поліцейських, хоча оклади поліцейських були значно вищими за оклади більшості працівників бюджетної сфери.
Сама Деканоїдзе, до слова, отримувала за мірками України нечувану зарплату розміром понад 100 тисяч гривень на місяць. Вона спокійно отримувала цю винагороду від українських платників податків, а «реформа» поліції між тим заходила у глухий кут. А коли від високооплачуваної грузинської «заробітчанки» зажадали продемонструвати результат, вона звільнилася.
Справа, звісно, не тільки в розмірі окладів тих чи інших посадових осіб. Міркувати так, як екс-глава Нацполіції, можуть лише аматори, котрі казна-як потрапили на поліційну роботу. Справжні фахівці у таких випадках говорять про адекватність заходів щодо приборкання злочинності з боку держави взагалі і розкриття злочинів зокрема. Останній показник в Україні впав «нижче плінтуса».
Фактично, «реформатори» на чолі з Аваковим тривалий час лише пасивно спостерігали за тим, як на тлі погіршення соціально-економічної ситуації в країні зростає злочинність. Сам глава відомства за цей час не раз ставав фігурантом різних корупційних скандалів, подаючи прямий приклад своїм підлеглим. При цьому для обговорення питань бізнесу у міністра вистачало часу, а на зустрічі з членами профільного комітету Верховної Ради, котрі намагалися якось дослідити ситуацію, – немає. На осінньому засіданні за нього знову «віддувалася» все та ж Деканоїдзе.
Слідами того розгляду в комітеті ще один визнаний професіонал у питаннях забезпечення правопорядку, нині губернатор Закарпатської області Геннадій Москаль в ефірі телеканалу «Інтер» заявив, що реформування української системи МВС геть провалено. «Повний провал... Того немає, цього немає, професіоналів немає. Так, вибачте, навіщо було починати реформу, щоб те, що було, повністю знищити. Розігнати міліцію вщент. Недарма я сказав – сьогодні міліція нагадує розбиті і розгромлені залишки партизанського загону», – журився Москаль.
На «заробітчанку» Деканоїдзе (а раніше була ще «заробітчанка» Ека Згуладзе) яку можна покласти відповідальність? Вельми умовну. За реформу МВС відповідав пан Аваков. Чому він ховається за спини запрошених «спеціалісток»? Пора визнати, що як міністр внутрішніх справ Аваков не виправдав довіри народу і президента. Призначення непрофесіонала на посаду глави одного з основних силових відомств виявилося ризикованою затією. Квотно-партійний принцип розподілу ключових «портфелів» зіграв з країною злий жарт.
Виникає закономірне запитання: чому тривалий час президент Порошенко, незважаючи на очевидні провали в роботі Авакова і корупційні скандали навколо нього, намагався обходити ці проблеми? Як не крути, а в основі такого ставлення глави держави до керівника відомства щодо забезпечення громадського порядку лежить політика. Аваков є одним із лідерів партії «Народний фронт». Хоча ця партія вже давно перестала бути «народною», вона, як і раніше, формально виконує роль складової частини парламентської коаліції. Завдяки існуванню цієї фіктивної коаліції президент зумів перетягнути владні повноваження на себе. Пану Порошенкові, очевидно, здається, що, свідомо чи мимоволі порушуючи Конституцію України в частині збереження балансу гілок влади, він робить добру справу для свого народу. Тому, схоже, і намагається налякати суспільство «дестабілізацією політичної ситуації», яка нібито може статися у разі пошуку головних винуватців події в Княжичах.
Питання в тому, чи зуміють здорові суспільно-політичні сили України протистояти спробам спустити поліцейську трагедію «на гальмах» або спихнути провину за неї на «стрілочників». Якщо це станеться, то можна буде вважати, що чергове «жертвоприношення» на вівтар кланово-олігархічної системи успішно відбулося.