У липні цього року в Національній поліції України запрацювало Управління забезпечення прав людини. У кожній з областей України є один або два його представники – такі собі поліцейські омбудсмени, покликані виявляти випадки порушення прав людини з боку працівників поліції та протидіяти їм.
Про те, як їм працюється у Львові та чи часто порушують права людини наші поліцейські, ZAXID.NETу розповіла старша інспекторка Управління з додержання прав людини (УЗПЛ) Національної поліції України, лейтенант поліції Оксана Санагурська.
***
Чому омбудсменський орган створили майже через рік від початку роботи в Україні нової поліції? Невже почастішали випадки порушення прав людини з боку працівників поліції?
Україна є членом ООН та підписантом Конвенції з прав людини. Більше того, ми прагнемо розвиватись у європейському напрямку. Як на мене, створення такого органу є абсолютно логічним для країни, яка ставить перед собою такі цілі. Адже з порушенням прав людини в Європу нам ні ногою.
Сама реформа органів внутрішніх справ також покликана захистити права людини, і поки що це доволі непогано вдається. Але, звісно, поліція також не ідеальна, і тут працюють різні люди. А безкарність та відсутність контролю богатьох з часом схиляє до тих чи інших нехороших вчинків. УЗПЛ створили для того, аби попередити такі випадки.
Чому ви вирішили зайнятись захистом прав людини?
Спочатку я працювала у патрульній поліції і йшла туди з чіткою метою змінити країну. Але мені було образливо, коли громадяни дозволяли собі закиди типу «Хто ти така?», «Понабирали тут без освіти!». Мене, як людину з двома вищими освітами, одна з яких юридична, це зачіпає. Водночас мені боляче чути про те, що поліція нічим не краща за стару міліцію і тут так само порушують права людини. Я вважаю, що і громадяни, і патрульні поліцейські мають чітко знати не лише свої права, а й свої обов’язки і, навпаки, не лише обов’язки іншої сторони, а й її права.
Тому я подала своє резюме у відділ моніторингу, але згодом, коли утворювали наше управління, мене взяли на цю посаду. І я ані трохи не шкодую про це.
Що вже вдалось зробити? Чи були на вашій практиці випадки порушення прав людини і чи покарали поліцейських?
Були випадки порушення прав, але не надто жорсткі. Це або словесна грубість, або відмова і наданні захисника чи лікаря на допиті. Поширеною є ситуація, коли поліцейські усно викликають людину у відділок і поводяться так, ніби це вже допит підозюваного. Звісно, без офіційної повістки громадянин має право відмовитись від надання свідчень, але не всі про це знають і працівники поліції інколи цим зловживають.
Але грубих порушень на Львівщині наразі не зафіксовано. За увесь час моєї роботи покарання обмежились лише усними зауваженнями. І це не тому, що ми не захищаємо права людини, а тому що працівники поліції все-таки не часто перевищують свої повноваження у спілкуванні з людьми. Поки що, статистика доволі багатообціяюча.
Працівники Управління забезпечення прав людини є незалежними від місцевого керівництва поліції і підпорядковуються лише центральному керівництву УЗПЛ
Розкажіть про найбільш приємний для вас випадок, коли вдалось відновити справедливість та захистити людину, права якої порушили?
Найбільш показовим для мене є випадок, що трапився у Стрию минулого місяця. Неподалік одного з торгових центрів тамтешні патрульні оштрафували чоловіка з інвалідністю за те, що він припаркувався під знаком, що забороняє паркування. Цей чоловік погодився зі своїм штрафом, але водночас він вимагав від патрульного оштрафувати водіїв тих автомобілів, що без відповідних на те прав зайняли місця для людей з інвалідністю прямісінько перед входом в торговий центр. Патрульні знехтували його вимогами. Але чоловік вирішив домогтись справедливості, звернувся в місцеву правозахисну організацію, а вже її працівники передали звернення нам.
Ми наступного ж дня поїхали до Стрия. Спочатку доволі по-хамськи з нами поводився тамтешній працівник сектору реагування. Але вже за якийсь час він зрозумів, що ми не відступимось та доведемо справу до кінця. Стрийські поліцейські одразу почали телефонувати до громадянина, який на них поскаржився, та просити вибачення. Якби сам заявник не забрав заяву, то ці патрульні обов'язково б отримали догану. Вони пішли на мирову угоду. Але тепер саме біля цього торгового центру місця для людей з інвалідністю використовують лише люди з інвалідністю. Тобто завдяки цьому випадку поліція справді почала слідкувати за паркуванням. І для мене цей випадок - маленька перемога, яка додає наснаги до роботи.
А який випадок для вас є неприємним?
Я не можу виокремити якийсь один конкретний випадок, бо таке траплялось вже не раз. Ображені люди часто скаржаться на дії поліції. А потім в ході перевірки виявляється, що все було насправді не так і працівник поліції жодним чином не порушив права цієї людини. Такі випадки направду засмучують – адже це показує, що громадяни, які вимагають змін у державі, самі не готові змінюватись.
Я хочу, щоб люди розуміли одне – про порушення зі сторони поліції повідомляти не лише можна, а й треба. Але не варто вважати порушенням будь-яку процесуальну дію. Якщо громадянин вчинив щось, що суперечить нормам законодавства, і його при цьому затримує працівник поліції, то він повинен підкоритись. Адже непокора працівнику поліції – це є також порушення. Як тоді працівник поліції може Вас притягнути до відповідальності? Звісно, він має право отримати ознайомитись з Вашими документами, а, за потреби, затримати для проведення слідчих дій. Це все просто: якщо людина не винна, то їй нічого боятись і вона просто має співпрацювати з поліцією. Якщо ж людина винна, але не підкоряється, то як же бути поліцейському? Звісно, він має право застосувати фізичну силу для затримання, але водночас не має права бити чи вдаватись до фізичних і знущань та приниження людської гідності.
Також у випадку затримання поліцейський зобов’язаний подбати про надання затриманому юридичної чи, за потреби, медичної допомоги. Але і затриманий не повинен зловживати цим правом та, скажімо, симулювати проблеми зі здоров'ям.
Поки що про УЗПЛ звичайні громадяни знають небагато. Як ви дізнаєтесь про ті чи інші факти порушення прав людини?
По-перше, це — моніторинг. Ми з моїм колегою Андрієм Британом моніторимо дуже багато інформації в пресі і за потреби самі зв’язуємось з авторами текстів та, згодом, – із фігурантами інциденту. По-друге, ми співпрацюємо з різноманітними правозахисними організаціями, які самі до нас звертаються та надають нам інформацію про випадки порушень прав людини. І якщо про нас мало знають громадяни, то з адвокатами ситуація інша. Часто також вони інформують нас. Інколи інформацію нам передає керівництво.
А ще ми співпрацюємо з уповноваженими з прав людини при Верховній Раді України та якщо ситуація входить в нашу юрисдикцію, тобто якщо права людини порушив працівник органів внутрішніх справ, то вони передають справу нам.
До прикладу, на дії поліції хоче поскаржитись людина, яка живе у Львові, знає про існування УЗПЛ. Як їй до вас потрапити?
Достатньо просто прийти в Головне управління на пл. Григоренка,1 у Львові та сказати черговому про порушення прав з боку працівника поліції. Людину одразу скерують до нас.
Ми отримуємо сповіщення і вже тоді я або мій колега виїжджаємо та перевіряємо отриману інформацію.
Допомагає те, що в роботі ми можемо використовувати фото- та відеозйомку. Також усі працівники поліції області зобов'язані нам надавати для ознайомлення матеріали чи докази, що стосуються тієї чи іншої ситуації.
А якщо, наприклад, ситуація інша: жінка з віддаленого гірського села, яка не знає про існування УЗПЛ, але хоче поскаржитись на те, що поліцейські жорстоко поводились з її сином під час проведення слідчих дій? Яким чином її скарга може потрапити до вас?
Саме тому ми хочемо зараз поінформувати громадськість про нашу роботу. Що більше людей знатимуть про нас, то більше звернень ми отримаємо та більше людей зможемо захистити.
А таким людям раджу відправити рекомендований лист на адресу Головного управління Національної поліції у Львівській області або ж звертатись в правозахисні організації, які передадуть інформацію нам. Ну і, звісно, можна звертатись до прокуратури. Цей орган нам непідконтрольний, але також має повноваження, аби притягнути до відповідальності поліцейського, який порушив права людини.
Припустимо, ви отримали скаргу, що далі? Як Ваша робота виглядає на практиці?
Спочатку виїжджаємо ми. Ми спілкуємось з людьми, збираємо інформацію. Якщо йдеться про патрульну поліцію, то начальник відділу зобов’язаний подбати про те, щоб ми отримали відео з нагрудної камери патрульного. І, як я вже казала, ми також маємо право на фото- та відеозйомку. Таким чином ми перевіряємо всі факти і якщо права людини справді порушили, ми ініціюємо службове розслідування. Якщо вину працівника доведуть, то він, як мінімум, отримає усне попередження або ж дисциплінарне стягнення – догану. А дві догани – це вже звільнення без права обіймати посади в органах внутрішніх справ.
До таких порушень належить, наприклад, неправомірне застосування фізичної сили, відмова у наданні захисника або у наданні медичної допомоги. І про все це працівники поліції добре знають. Адже ми часто проводимо спеціальні тренінги та навчання, які є обов’язковими для відвідування.
За майже три місяці роботи УЗПЛ на Львівщині жоден поліцейський не отримав догани, були лише усні попередження
Але дисциплінарне стягнення можливе лише у випадку адміністративного порушення. Але ж можливі і більш серйозні випадки - побиття, катування.
Так. Можливі і факти, що підпадають під кримінальний кодекс. Вони також у нашій юрисдикції, але, на щастя, на моїй практиці такого ще не траплялось. Я маю на увазі, наприклад, побої під час допитів, катування… Я можу лише звернутись до громадян – якщо з Вами таке трапилось, не мовчіть і обов’язково звертайтесь до нас. Злочинці в жодному разі не мають залишатьсь непокараними, а, тим більше, продовжувати роботу в органах внутрішніх справ.
Україна, як підписант ООН, користується міжнародною Конвенцією проти катувань. Це – дуже серйозний злочин і не можна допускати таких випадків в Україні.
Оксано, певною мірою ви зі своїм колегою Андрієм є чужими серед своїх. Ви можете ініціювати розслідування проти людей, які працюють в одній будівлі з Вами і з якими Ви щодня бачитесь. Чи не створює це певний дискомфорт у стосунках з колегами-поліцейськими?
Можливо, в це важко повірити, але ні. Всі, хто працює в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області, ставляться до нас добре та з повагою. Вони знають свою роботу, а ми – свою.
Також важливо, що ми не підпорядковуємось тутешньому керівництву поліції. Тому не відчуваємо та, мабуть, апріорі не можемо відчувати жодного тиску місцевого керівництва.
Після вбивства патрульних у Дніпрі міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та голова Національної поліції України Хатія Деканоїдзе заговорили про зміни до законодавства та можливе запровадження так званої презумпції правоти поліцейського. Це викликало різку реакцію правозахисників та громадськості. Багато хто вважає, що це — перший крок до перетворення України в поліцейську державу. Що про це думаєте ви?
Часто українці роблять передчасні висновки на основі фраз, вирваних з контексту. Я вивчала цю тему і, наскільки я знаю, презумпція стосувалась лише питання непокори. Насправді ніхто не збирається забороняти громадянам здійснювати відеозйомку при спілкуванні з працівниками органів внутрішніх справ чи відстоювати свої права.
От якщо згадати випадок у Дніпрі. Патрульні зробили зауваження громадянину Пугачову за те, що поїхав на «червоне». Але він знав, що його розшукує поліція і тому відмовився пред’являти документи. Якби Пугачова не розшукували за інші злочини, він, скоріш за все, поводився б спокійно та адекватно б відреагував на законну вимогу патрульних пред’явити документи. Якби Пугачов не вбив патрульних, а просто втік, не відомо, чи його б притягли за непокору до відповідальності. А презумпція дозволить правильно кваліфікувати подібні випадки.
Так, можливо, поліція далека від ідеалу, але є прагнення. Але громадянам варто зрозуміти, що змінити все за один день неможливо. Повірте, не все так погано, як здається. Часто люди просто упереджено ставляться до працівників поліції, навішуючи на всіх без винятку клеймо корупціонера. Зараз ситуація з додержанням прав людини в органах внутрішніх справ набагато краща, ніж була в часи міліції. І ситуація стане ще кращою, якщо люди захищатимуть свої права та звертатимуться до нас за потреби.
Фото Мирослава Пархомика/ZAXID.NET