10 березня у Львові радянський політв’язень, публіцист, історик, поет та діяч українського національного руху Валентин Мороз презентував свій двотомник «Україна у двадцятому столітті».
Автор на презентації, жартуючи, пригадав свою молодість, як він "сидів-сидів" у в'язниці, а потім його "викинули, як врага народа... з комуністичного раю в капіталістичне пекло".
У першому томі "України у двадцятому столітті" (вийшов 2005 року) Валентин Мороз описує історичні події до 1920 року, у другому томі (вийшов 2012 року) – до 1953 року. Підготував автор матеріал і для наступної книги – про події в історії України від 1953 року. Однак, каже Мороз, книги розійшлись з великою швидкістю і зараз йде також мова про друге видання першого та другого томів.
"Люди купують, якось так виходить – є зацікавлення. Задум був, щоб це була звичайна академічна історія, але читалася, як роман", - сказав Валентин Мороз.
Він також розповів, що у другому томі книги в останньому розділі є підрозділ про "третю світову війну".
"В 1945 році розбили Гітлера, але Сталін не був розбитий. І він одразу розпочав третю світову війну. Це була "боротьба за мир". Нічого собі боротьба за мир! Москва захопила півсвіту, в Камбоджі в ході боротьби Москви і немосковських сил загинуло півнації. Оце така третя світова", - сказав Валентин Мороз.
Довідка музею "Тюрма на Лонцького"
Валентин Мороз народився на Волині 1936 року, здобув вищу освіту на історичному факультеті Львівського університету, працював у школі, викладав у Луцькому та Івано-Франківському педінститутах. Арештований у вересні 1965 року, засуджений за статтею 62 КК УРСР (антирадянська агітація і пропаганда) до 4 років таборів. Покарання відбував у мордовському таборі ЖХ-385-17-А, внаслідок чого у самвидаві з’явився його «Репортаж із заповідника імені Берії».
Після звільнення 1969 року написав статті «Серед снігів», «Хроніка опору», «Мойсей і Датан», поширювані самвидавом та неоднозначно сприйняті інтелігенцією, яка, проте різко зреагувала на повторний арешт автора у червні 1970 року та засудження його до 6 років спецтюрми, 3 років таборів особливо суворого режиму і 5 років заслання з визнанням особливо небезпечним рецидивістом. Це викликало понад 40 протестів до Верховного суду УРСР, у США й Канаді відбулися демонстрації біля радянських посольств і консульств.
Мороз відбував тюремне ув’язнення у Владимирській в’язниці, де безтерміновим голодуванням домагався переведення до табору. У мордовському таборі також брав участь у голодуваннях і заявах протесту, однак був остракований співв’язнями за антисемітські погляди та нетерпимість. 1979 року СРСР позбавив громадянства та обміняв Мороза й іще чотирьох дисидентів на двох радянських агентів КДБ. На еміграції Мороз спершу жив у США, викладаючи в Гарвардському університеті, згодом — у Канаді, де працював радіожурналістом. Від 1997 року постійно живе у Львові, читаючи лекції з історії України.