15 червня 2023 року наш близький сусід – Польща – отримала європейський приз у сфері безпеки руху, званий Road Safety Performance Index (PIN). Як писали міжнародні ЗМІ, «за те, що зменшила вдвічі смертність в ДТП за останні 10 років». Хоча багато українців знають, що в Польщі далеко не все чудово, однак нагорода авторитетної організації ETSC спонукає поцікавитись: як Польщі це вдалося? І що саме, власне, вдалося?
Знайти відповідь на ці питання допомагає короткий, але змістовний звіт про Польщу, опублікований минулоріч на сайті International Transport Forum міжнародної організації OECD (до речі, там є детальні звіти для 42 держав). Наведу тут головні, на мою думку, пункти з цього звіту у власній інтерпретації.
1. Слідуючи міжнародним рекомендаціям й найкращим практикам ЄС, Польща ще у 2002 році створила так звану «провідну агенцію» – Національну раду з безпеки руху. Цей орган працює вже 20 років, й має переважно моніторингові, координаційні й аналітичні функції. Очолює його міністр транспорту, і секретаріат базується в цьому міністерстві.
2. Польща ретельно вимірює все, що пов’язано з безпекою руху. У першу чергу – все, що стосується людей. У звіті міститься інформація про категорії учасників руху, вікові групи, розподіл за тяжкістю травм (фатальні, важкі, легкі, без травм). Польща вимірює фактичне користування ременями безпеки серед водіїв (97%), пасажирів на передніх сидіннях (99%), й навіть на задніх (85%).
3. Польща вимірює смертність не лише в абсолютних цифрах (2491 осіб в 2020 році), але й на 100 тис населення, на 10 тис. зареєстрованих транспортних засобів, і навіть на 1 млрд кілометрів сумарного пробігу. Бо кожен з цих індикаторів по-своєму цінний для порівняння з іншими країнами та для порівняння між собою різних воєводств Польщі.
4. Польща збудувала ефективну систему санкцій й контролю за дотриманням правил. Окрім суворих грошових штрафів, в Польщі успішно діє система штрафних балів, так званих «Карних пунктів», яка стала навіть жорсткішою у 2022 році. Автоматичну фіксацію швидкості на дорогах Польща запровадила ще перед Євро-2012, й зараз у країні діє понад 420 стаціонарних камер контролю.
5. У Польщі існує офіційно визнана оцінка економічних втрат від ДТП, так звана «статистична вартість життя» – вона складає 2,4 млн злотих. А оцінка одного випадку важкого травматизму значно вища – 3,31 млн злотих. Це тому, що суспільство зазнає більшої економічної шкоди від важких травм, ніж від миттєвої загибелі людей, тож важкі травми Польща також ретельно підраховує й системно знижує їх кількість, як і смертельних випадків. Польща розуміє, що вкладати державні кошти в дорожню безпеку – це не витрати, це інвестиції.
6. Інфраструктурні зміни теж важливі, однак менш висвітлені у звіті.
Отже, чого цими діями добилася Польща?
Найкраще дивитись на здобутки в порівнянні з 2000 роком, коли стан країни був схожий на тодішню Україну.
В наступні 20 років відбувалось стрімке зростання добробуту, ВВП та автомобілізація зросли на понад 200%. Однак (дивовижно!) за ці ж 20 років кількість аварій з потерпілими знизилась аж на 59%, річна кількість загиблих – на 60%, загиблих пішоходів – на 72%, а загиблих в ДТП дітей до 14 років – на 84%!
Від 2002 року Польща побудувала хоч і не досконалу, але дієву й результативну систему управління безпекою в дорожньому русі. Держава взяла на себе відповідальність за цю проблему й почала її системно й наполегливо «зменшувати».
А Україна – ні. Хоча можна було б всі ці роки вчитися у дружньої Польщі та повторювати. Втім, можна почати вчитися і зараз. Головні стратегічні кроки Польщі, які варто вивчати й втілювати:
1. Провідна агенція на базі міністерства, відповідального за транспорт, на чолі з міністром інфраструктури й за участі інших міністрів й заступників міністрів;
2. Ретельне вимірювання й оцінка всього, зокрема важких втрат й економічної шкоди, та публікація цих даних;
3. Дієвий контроль за дотриманням правил дорожнього руху, в т.ч. високі штрафи, багато камер й система штрафних балів.
Почати системно покращувати безпеку руху варто було 10 чи 15 років тому. Однак якщо ми не змогли тоді, давайте зробимо це хоча б тепер, після завершення воєнних дій. Людське життя, здоров’я, безпека та людський капітал стали для України багато разів ціннішими через повномасштабну війну та релокацію людей за кордон. Тому держава повинна інвестувати зусилля, розум й кошти в системну безпеку руху, і Польща – гарний приклад. Якщо почнемо у 2024, тоді, можливо, у 2040 році Приз PIN отримає й Україна.