Польський політолог назвав фільм «Волинь» змарнованим шансом на порозуміння з українцями

13:53, 11 жовтня 2016

Відомий польський політолог, керівник проекту «Євразія» Адам Бальцер переконаний, що фільм «Волинь» режисера Войцеха Смажовського не сприяє діалогові між Україною та Польщею, оскільки лише утверджує негативні стереотипи поляків про українців.

«Картина про геноцид на Волині могла б бути знята раніше. Фільм міг би оживити дискусію на тему цього злочину, якби йшов всупереч польським та українським стереотипам. На жаль, фільм Смажовського не є таким. Він утверджує стереотипи про українців і не порушує важливих питань, або робить це у дуже евфемістичний спосіб. Фільм з самого початку спирається на певну делікатну напівправду», - пише Адам Бальцер у статті для польського видання Dzennik.pl.

«Насправді є набагато кривавіші геноциди проти поляків, наприклад антипольська акція у СРСР 1937-1938 років, але вони значно менш відомі полякам. Понад те немає єдиного кресового досвіду, і тим більше не можна цей досвід зводити до Волині. Смажовський не найкраще відчуває це розмаїття», - пише Адам Бальцер.

Він пише, що фільм починається сценою весілля на Волині між українським хлопцем і польською дівчиною. Бальцер стверджує, що такі шлюби на Волині, на відміну від Галичини, були рідкістю. Фільм постав на розповідях Станіслава Сроковського, який активно збирав кошти для зйомок. Він також відомий тим, що ототожнював УПА з Гітлером і щонайменше удвічі завищує кількість польських жертв та применшує українські жертви трагедії на Волині. Сроковський також бачить реальну загрозу українського фашизму для Польщі.

Адам Бальцер також пише, що польський глядач після перегляду фільму «Волинь» зробить висновок, що українці – це колаборанти СРСР і Німеччини. Він стверджує, що величезну кількість поляків у фільмі із особливою жорстокістю вбила п’яна українська голота. А девізом фільму могли б стати слова, що «українці є гіршими від звірів, бо навіть ті, вбиваючи своїх жертв, не катують їх». Повною протилежністю українців є «лицарі поляки».

«У підсумку образ українців у фільмі став кліше польських стереотипів про козацьку або гайдамацьку землю», - пише Адам Бальцер.

«Українці, як злочинці виглядають значно гірше на тлі німців та, особливо, совітів (які тільки вивозять на Сибір, а після пиятики вбивають крадія горілки). Дуже симпатичними у фільмі є радянські партизани, які розмовляють російською, крадуть самогон і сало і кажуть, що могли б бути убивцями, як хохли. Натомість під час війни радянські партизани неодноразово вчиняли злочини проти цивільних», - додає Адам Бальцер.

Адам Бальцер також вказує на суттєву диспропорцію, якої припустився режисер, показуючи кількість убитих українцями поляків і лише один епізод, де поляки убивають українську сім’ю.

«Сроковський недостатньо намагається розкрити джерела довоєнного озлоблення українців. У фільмі завжди ключовим є образ. Можна було показати руйнування церкви, розстріл польським військом українських селян, які протестують і їх примусове окатоличення. Але Сроковський обмежується словами переважно п’яних українці, які підносять тост за Гітлера. Деякі з них є зовсім неправдоподібними, оскільки під час фільму показують себе повними опортуністами, які служать всім. Українці нарікають на різні речі, але жодного разу не кажуть про українських жертв польської держави», - додає Бальцер.

«Захват фільмом «Волинь» у Польщі, як роботою, що відображає правду, свідчить про те, що ми не готові до справжнього діалогу з українцями. Ми вважаємо, що будь-яка корекція нашої інтерпретації подій на Волині є непотрібною і результатом «діалогу» має бути безумовне прийняття нашої істини українцями», - резюмував Адам Бальцер.