Львівське суспільно-культурне товариство “Надсяння” оприлюднило заяву “З приводу ухвали Сейму Республіки Польща у справі трагічної долі поляків на т.зв. східних кресах”. Заяву схвалили делегати звітно-виборчої конференції Львівського суспільно-культурного товариства “Надсяння” 26 липня. "На жаль, замість всебічного аналізу та виваженої оцінки трагічних подій у новітній історії українсько-польських взаємин в ухвалі Сейму бездоказово стверджується, що Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія на т.зв. кресах здійснювали антипольську акцію - масові замордування, які мали характер етнічної чистки і ознаки народовбивства, тобто геноциду", - наголошується у заяві. Про це ZAXID.NET повідомив голова товариства "Надсяння" Володимир Середа.
Подаємо заяву повнотекстово:
"Присутні 15 липня ц.р. на засіданні Сейму Речі Посполитої посли стоячи вислухали підготовлений Президією Сейму проект ухвали у справі трагічної долі поляків на т.зв. східних кресах, тобто західноукраїнських землях, і довготривалими оплесками її схвалили.
Антиукраїнська істерія, яку в минулому році під приводом відзначення на найвищому державному рівні 65-ї річниці “різні”, “народовбивства” поляків на Волині роздмухували різні кресові, комбатантські (ветеранські) організації, а серед них і невгамовний ксьондз Тадеуш Ісаковіч-Залєскі, на жаль, досягла зали засідань польського парламенту.
На наше глибоке переконання, кожна неупереджена людина не буде заперечувати, що на Волині у роки нацистської окупації точилася жорстока братовбивча боротьба за державне і політичне майбутнє цієї землі між гнобленим місцевим українським людом, відділами Української повстанської армії та озброєним польським підпіллям всіх політичних орієнтацій, польською поліцією, яка від весни 1943 року стала вірнопіддано служити нацистським окупантам. Утвердженню майбутньої “польськості” цієї території також служили кілька тисяч добре озброєних і вишколених вояків і офіцерів 27-ї Волинської піхотної дивізії АК.
На превеликий жаль, місцеві польські селяни, колоністи стали заручниками політичної гри своїх провідників, і в результаті багато з них постраждало. Але при цьому не можна замовчувати, що від польської зброї на Волині, на своїй прабатьківській землі, одночасно загинули також тисячі українців.
Якщо ми насправді прагнемо взаємного примирення і прощення, то скажімо сучасним поколінням польських і українських громадян, що у ці ж сорокові роки, крім трагічних подій на Волині та в окремих місцевостях Східної Галичини, українці пережили криваву трагедію і на Закерзонні.
Сотні беззахисних українців, замордованих у Павлокомі над Сяном чи в Сагрині на Холмщині - це не єдині жертви випадкових злочинів, вчинених польськими боївками.
Ніхто не має права забувати, а тим більше свідомо замовчувати тисячі українських селян, жінок, дітей, людей похилого віку, замордованих у Бересті, Верховинах, Новосілках, Верешині, Ласкові, Шиховичах, Мягкому на Холмщині, Пискоровичах, Горайцю, Малковичах, Березці, Бахові у Надсянні та в багатьох десятках інших місцевостей на південно-східних теренах сучасної Польщі, єдиною виною яких було те, що вони були українцями.
Не забуваючи свого минулого, вважаємо обов’язком усіх нас гідно, по-християнськи вшанувати пам’ять як українців, так і поляків, які стали невинними жертвами цих братовбивчих конфліктів.
Роками ніяк не наважуються посли польського Сейму висловити офіційну політично-правову оцінку депортаційної акції “Вісла”, яка була здійснена польським комуністичним режимом у 1947 році. Невже її головна мета - “розв’язати остаточно українську проблему в Польщі”, так як це передбачали ідеологи і виконавці цієї злочинної за своєї суттю і методами проведення операції, не потребує аналізу і оцінки Сейму сучасної демократичної Польщі?
Однак, на жаль, замість всебічного аналізу та виваженої оцінки трагічних подій у новітній історії українсько-польських взаємин в ухвалі Сейму бездоказово стверджується, що Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія на т.зв. кресах здійснювали антипольську акцію - масові замордування, які мали характер етнічної чистки і ознаки народовбивства, тобто геноциду.
Замість очікуваного від Сейму кроку назустріч справжньому примиренню і поєднанню між нашими народами, своєю ухвалою він завдав цій благородній справі великої шкоди.
Голова товариства “Надсяння” Володимир Середа".