Помаранчеву революцію спровокував тодішній президент Леонід Кучма. Таку думку у новому номері журналу "Країна" висловив психіатр Семен Глузман.
"За моєю суб'єктивною точкою зору, в усьому винен Леонід Кучма. Він є першопричиною того, що ці події взагалі відбулись. Кучма створив штучну ситуацію, дуже прагнучи отримати можливість третього строку – і розуміючи, що це неможливо. Ми тоді були в довірливих стосунках із одним з політологів, який його обслуговував. І я спитав: "Скажи, що там відбувається?" Той відповів: "У мене та моїх колег зараз дурна ситуація. Вранці я приходжу на роботу – Кучма та його люди кажуть, що все, в будь-який спосіб він іде на третій термін. Ввечері, йдучи з роботи, Кучма розуміє, що це – неможливо. А вдень мене зупиняє тодішній прем'єр Янукович, відводить убік і питає: "Слухай, ну що там тато вирішив, урешті-решт?", - наголосив він.
Глузман розповів, як, за чутками, Янукович насправді ставився до Кучми.
"Як поводиться будь-який нормальний керівник, навіть якщо за ним калюжі крові, як за Авґусто Піночетом у Чилі? Коли він бачить, що без змін уже ніяк і що створено якісь тверді передумови майбутнього, – шукає собі наступника. Або йде на чесні вибори, але віддає владу. А тут продумувались різні форми псевдовиборів, фальсифікацій. Мені казали люди з адміністрації Кучми – не впевнений, наскільки це правда – що Янукович узагалі ненавидів Кучму. Адже той поставив його в дуже незручне становище", - наголосив він.
Помаранчева революція – кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків і інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді – грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з якими переміг його суперник – Віктор Янукович. Акція почалася 22 листопада 2004, як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результат виборів.
Основною базою об'єднаної опозиції стали західні і центральні регіони країни, у той час як Віктора Януковича підтримав Схід і Південь України. Громадська думка західних країн була переважно на боці української опозиції.
Для захисту своїх демократичних прав до Києва приїхало сотні тисяч людей зі всієї України. Основним результатом революції було призначення Верховним судом повторного другого туру президентських виборів (не передбаченого прямо законодавством).