Перший прем'єр-міністр Сінгапуру Лі Куан Ю помер у ніч на понеділок, 23 березня, на 92-му році життя. Про це йдеться в повідомленні, поширеному на сайті канцелярії глави уряду, передає The Wall Street Journal.
Лі Куан Ю, якого в Сінгапурі називають батьком-засновником держави, був госпіталізований 5 лютого з гострою пневмонією. Офіс прем'єра 18 березня повідомив, що стан здоров'я політика різко погіршився у зв'язку з інфекційним захворюванням. Після цього Лі Куан Ю залишався у критичному стані.
Перший прем'єр очолив уряд в 1959 році і беззмінно керував містом-державою аж до 1990 року.
За правління Лі Куан Ю Сінгапур з країни «третього світу» перетворився на один з головних фінансових центрів світу, а за рівнем життя населення увійшов до трійки світових лідерів.
Покинувши прем'єрський пост, творець «економічного дива» став старшим міністром, а в серпні 2004 року зайняв спеціально створену для нього посаду міністра-наставника Сінгапуру.
Житлове будівництво, пенсійна реформа, реформування ЖКГ та судової системи – все це не повний перелік реформ, які сингапурський прем'єр запровадив і провів у своїй державі. Унікальний досвід керівника він описав у своїх мемуарах.
Почесний міністр-наставник Сінгапуру, якого президент США Джордж Буш-старший, назвав «найдалекогляднішим державним діячем XX століття», в своїх мемуарах поділився головним секретом побудови економічної надпотуги - «якби я мав описати одним словом, чому Сінгапур досяг успіху, то цим словом би була б «довіра»».
Сінгапур – це держава, яка за територією менша за Київ, основний дохід якої виробляється в сфері високих технологій, і це не дивно, бо у своїх мемуарах він чітко говорить про те, що є важливим у 21 столітті – освіта, люди та технології.
Лі Куан Ю розказав про те, що один лише лідер не зміг би самостійно побудувати країну, - «щоб підняти країну потрібно набагато більше, ніж кілька шляхетних та достойних політичних лідерів. Народ, як одне ціле, повинен мати самоповагу й прагнути перетворити себе на націю. Завдання лідерів – створити народу міцний каркас, у рамках якого він зможе навчатися, наполегливо працювати, ставати продуктивними та отримувати відповідну винагороду».
Багато журналістів і деяких громадських діячів критикували сингапурського прем'єра за його «м’який авторитаризм», жорсткий контроль над медіа з боку держави, а також боротьбу з опозицією, але ніхто не заперечує, що цей мудрий керівник, завдяки злагодженій політиці зумів втілити мрію всіх країн, які розвиваються, і стати однією з найбагатших економік світу.