Банальна політична приказка стверджує, що виборча кампанія починається наступного дня після закінчення попередніх виборів. Звичайно, досвідчені політики завжди тримають у голові необхідність ухвалювати рішення з огляду на те, як їх сприйматиме виборець. Та як би не було, активний політичний сезон починається лише тоді, коли починається кількамісячний (чи швидше кількатижневий) зворотній відлік до дня виборів.
Уже багато написано про те, що цьогорічна виборча кампанія буде особливою. По-перше, надзвичайно короткі терміни. По-друге, не зовсім сприятливий час – пора відпусток. І найголовніше – вперше у новітній історії України місцеві вибори проходитимуть не одночасно з парламентськими.
Очевидно, саме ці фактори стали причиною певної розгубленості, котра панує в українському загалом, та й у львівському зокрема політикумі. Здавалося би – 11 тижнів до виборів, а політичної боротьби не видно. Тому не дивно, що партія, яка розпочала першою, одразу потрапила у центр уваги. Йдеться про львівську «Пору», яка заполонила теле- та радіоефіри своїми роликами.
Звичайно, не можна стверджувати, що до початку промоційної кампанії «Пори» політичної реклами не було. Вона була, але дуже спорадична та й швидше нагадувала кволі спроби тієї чи іншої політичної сили нагадати про своє існування. Інший варіант – ми бачили інформаційну активність тих, хто не буде лідером перегонів у Львові – наприклад, важко зрозуміти, навіщо витрачає гроші на рекламу у Львові партія «Сильна Україна», яка не має права участі у місцевих виборах у Львові.
Отже, «Пора» розпочала першою, і у принципі старт можна вважати вдалим. По-перше, «пористи» вдало обрали тему інформаційної кампанії – звіт про роботу партії у Львівській міськраді за 2006-2010 рік. За великим рахунком, усі представлені у міськраді партії мали би починати з цього – спочатку відзвітувати про результати своєї роботи, а потім обіцяти щось наступне. По-друге, наразі важко порівнювати (звітів інших партій ще не оприлюднено), але виглядає на те, що «Пора» впевнено готова до порівняння своїх досягнення з результатами діяльності інших фракцій.
Однозначно, таке змагання було б цікавим для виборців. Зіставляючи ефективність діяльності тієї чи іншої партії у міському парламенті, львів’яни можуть зробити логічний висновок. І підтримати на виборах ту політичну силу, яка показала конкретний результат, а не тих, хто взяв на щит розкручене ім’я свого партійного лідера у Києві, чи тих, хто голосно нагадував про себе скандалами.
Панове політики, чекаємо продовження.