На тлі масштабних катастроф, катаклізмів, епідемій люди інколи, несподівано для самих себе, стають здатні на неймовірні філантропічні вчинки. Так от і мені раптово в контексті лютування свинячого грипу, спільної-суспільної (і, сподіваюся, звитяжної) боротьби з цією «чумою ХХІ сторіччя» забаглося вчинити щось добре, майже «атракціон небаченої щедрості»… для кандидатів у президенти. І дам я їм фантастично цінну пораду, яка забезпечить прихильність щонайменше десяти мільйонів виборців! Причому без надмірних зусиль і без тривалих очікувань результату, а так, на раз-два-три. За таку «фішку» фахові політтехнологи без жодних докорів сумління зажадали б від своїх працедавців кількох мільйонів євро (навіть не «зелених»).
То що ж то врешті-решт за порада? (Здається, я вже достатньо заінтригував публіку.) А вона проста, як двері: твердо пообіцяти електорату скасувати чинну драконівську систему штрафів за порушення правил вуличного руху. І всі мільйони українських водіїв – Ваші (у мінус піде лише кілька тисяч даїшників – ну, й біда з ними).
Передбачаю вже невдоволені коментарі деяких наших читачів, мовляв, як же так, адже нові штрафні санкції змусили водіїв поводитися чемно, значно зменшилося число правопорушень на дорогах, а відтак аварій з трагічними наслідками. Чи це справді так? Як водій (хай і аматор) можу запевнити, що жодного зростання чемності я не спостерігаю. Погоджуюся, було трохи водійської слухняності на самому початку запровадження нової системи штрафів. Та загуло. Як це завжди буває з усілякими кампаніями. Хама на дорозі важко виправити будь-якими штрафами, він як їздив, жахаючи пішоходів і порядних колег-шоферів, так і їздить.
Ще можуть мені закинути, мовляв, а не порушуй правил, то й не нарікатимеш на штрафні санкції. Тисячу разів погоджуюся. Але справа в тому, що ні я, ні ще 99 відсотків пересічних водіїв a priori не планують порушувати жодних приписів, допоки нужда не притисне. Бо що робити, коли в нас така безглузда система розставляння знаків, поганенька шляхова розмітка, розбиті дороги, непродуманість шляхової інфраструктури тощо, тощо. Вас можуть упіймати на знаку STOP перед колією, котру не використовували з часів смерті Найяснішого Цісаря, Вам забороняють їхати швидше за 60 км/год на деяких ділянках щойно збудованого квазі-автобану Львів-Чоп (то чого ж було витрачати мільйони на його будівництво?). Ваше авто можуть забрати евакуатором з вулиці в центрі міста, але якщо Ви виїдете на тротуар й перекриєте рух пішоходам, то все гаразд, авта ніхто не зачіпатиме. І перелік такого безглуздя можна продовжувати до нескінченності.
А головне, формуючи в нас шляхову систему, не потрібно було винаходити жодного ровера – бери вже давно створені та апробовані схеми на автошляхах Західної Європи. Якщо, приміром, у Німеччині з якоїсь вулиці заборонений лівий поворот, то водія про це спершу повідомить інформаційний знак, потім відповідна дорожня розмітка і нарешті – заборонний знак. Тож хоче-не-хоч звернеш увагу й не порушиш правил. У нас же – один знак, ще й у доволі непримітному місці. Про те, що ти порушив, зрозумієш, помітивши даїшників, що причаїлися за рогом у засідці й тільки чекають на жертву, щоб потім поставити водія перед складною дилемою: бути гордим чесним або посприяти зростанню хабарництва в державі.
Я лише за те, щоб карати винних, але ж у всьому треба знати міру. З чого, з якої-такої чудо-платні прості українські обивателі (не депутати, не митники, не податківці) зможуть виплачувати штрафи, які в нас доросли до європейських рівнів (а деякі й переросли). Чи, може, ми сформували транспортну інфраструктуру, як у Європі, підняли рівень життя до стандартів Європейської унії, вже маємо всі атрибути цивілізованого життя, а бракувало лише європейських штрафів? Може, у нас чисті дороги, немає калюж, болота? То які підстави, наприклад, здирати штраф за забруднений номерний знак? Адже платити доведеться не комунальним службам, не автодору, а водієві.
Ні, я ще раз підкреслю, що аж ніяк не за те, щоб не карати винних. Хай буде все по-справедливості. Але в нас, у Львові навіть штрафу нормально заплатити не вдається. Бо по-перше, це можна зробити лише в одному місці - у міському відділі ДАІ на вул. Городоцькій. А там, і це вже по-друге, немає актуальних зразків заповнення рахункових формулярів. Але припустімо, й з цим вдалося дати раду, виканючити інформацію про заповнення в місцевого даїшника, заплатити в Ощадному банку штраф та повернутися до відділу. Утім треба ще у якийсь спосіб потрапити в кабінет, котрий чомусь постійно зачиняється зсередини. Це вже було по-третє. А по-четверте, Вам повідомляють, що треба ще зробити копію з квитанції й залишити її собі, а оригінал віддати їм. І хто так не вчинив, той потім жорстоко пошкодує. Бо раніше чи пізніше Вам надійде лист зі служби виконання покарань (це вже, здається, по-п’яте, якщо я не збився з рахунку). У листі в загрозливих тонах Вам повідомлять, що треба з’явитися у відділ Державної виконавчої служби в такий-то час (доволі часто це буває того ж чи наступного дня) й заплатити «проігнорований» штраф, інакше Вам погрожують накладанням арешту на все Ваше рухоме й нерухоме майно, приведенням до суду під конвоєм тощо. «Відмазати» ж Вас від всієї цієї халепи спроможна проста копія рахунку, яку Ви демонструєте державному виконавцю. З чого можна зробити висновок, що в даїшницькому безладі оригінал рахунку, як завжди, загубили. Чи, може, приховали, щоб ще раз познущатися з бідного водія? То хто ж тоді заслуговує бути покараним?
Мені не раз доводилося їздити автошляхами вже згаданої Німеччини. На диво, там вся шляхова структура сформована так, що просто немає потреби й бажання порушувати правила. Ну, а якщо вже й порушив, то штрафну квитанцію, яка надійде Вам поштою, треба лише заповнити та залишити у будь-якому відділенні свого банку. Можна також заплатити через Інтернет-банкінг або за допомогою банкомата. Все швидко й зручно…
То що, знайшлися кандидати в президенти, котрим заімпонувала моя пропозиція? Можу для них навіть виписати спеціальний пункт у передвиборчій програмі. Безкоштовно!