У селі Пекарів на Чернігівщині руйнується дерев’яний палац, що належав родині Григорія Долинського – канцеляриста Генеральної військової канцелярії, осавула Ніжинського полку й головного економа гетьмана Кирила Розумовського. За його порятунок взявся львівський благодійний фонд з відновлення архітектурних пам’яток «Спадщина.UA».
Сосницька селищна рада виставила аварійну будівлю площею 633 м2 на продаж на електронному аукціоні у листопаді 2023 року. Керівниця фонду «Спадщина.UA» Ганна Гаврилів була єдиною учасницею торгів і придбала історичний будинок за 226,5 тис. грн. Про новий проект вона повідомила 20 лютого.
«Маєток Долинського буквально за кілька кілометрів від кордону з ворогом. Це “божевілля” було насправді цілком свідомим і виваженим рішенням, ба навіть обов’язком. Бо вважаю, що якщо місія “Спадщина.UA” – давати архітектурним перлам України нове життя, то саме зараз, саме в час війни цей крок – наш національно-культурний фронт, і ми просто не мали морального права не врятувати цей об’єкт», – пояснила своє рішення Ганна Гаврилів.
Маєток Долинських у Пекареві – чи не єдиний збережений на Лівобережжі зразок української дерев’яної класицистичної палацової архітектури. Двоповерхова будівля має балконну терасу, чотириколонний портик, поруч – історичний парк, який також належав родині Долинських.
Вчений секретар Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Сергій Черняков розповів, що у палаці збереглися карнизи, залишки штукатурки, настінна плитка. Палац має три входи. Будинок повністю дерев’яний, навіть колони портика виготовлені з суцільного дерева, на другий поверх, де були спальні кімнати, ведуть дерев’яні гвинтові сходи.
«За спогадами односельців, маєток був будинком відпочинку тільки для літнього періоду, але слуги були тут і взимку, про це свідчать опалювальні груби. Вхід зі сходу був тільки для слуг (господарський), там же з тієї сторони була і панська кухня. Великий зал для прийому гостей розміщувався на першому поверсі. План будинку був дуже добре продуманий і зручний. Зовні стіни будинку прикрашені орнаментом – це різьба по дереву, що добре збереглась і донині, знизу з тонкої цегли – плінфа», – пише Сергій Черняков.
У роки революції 1917 року маєток Долинських частково розгромили. 1923 році там влаштували школу. У Сосницькій селищній раді зазначили, що навчальний заклад працював у маєтку до 2000 року, коли його визнали аварійним. З того часу він не використовується.
Головною метою «Спадщина.UA» є збереження архітектурної та історичної цінності маєтку, щоб у майбутньому він став туристичним магнітом. Адже село Пекарів на Сіверщині розташоване за 50 км від Батурина і 100 км від Чернігова, це край «зачарованої Десни» Олександра Довженка.
«Розпочинаємо наш проект із ґрунтовних історичних та архітектурних досліджень під керівництвом архітектора-реставратора Сергія Юрченка. Із першими променями весняного сонця плануємо розпочати впорядкування будівлі та прилеглого парку, а згодом – спільно з експертами та громадою розробити концепцію майбутнього найкращого пристосування маєтку», – розповіла про найближчі плани Ганна Гаврилів.
Засновниця фонду зазначила, що це короткотривалий проект, розрахований на 3-4 місяці. «Спадщина.UA» закликає долучитися партнерів з Чернігівщини, які займуться впорядкуванням палацу та території. Згодом – шукатимуть для нього дбайливого господаря.
До слова, у 2022 році «Спадщина.UA» долучилася до відновлення церкви XVIII ст. у с. Дігтярівка на Чернігівщині, яку збудував гетьман Іван Мазепа.
Про Пекарів і Долинських
Як зазначають в історичній довідці про село, у 1635 році польський король подарував Пекарів, який тоді налічував 6 дворів, Олександру Киселю. Після визвольної війни Хмельницького село стає вільним, там жило 9 козаків з Новомлинської сотні Ніжинського полку. У 1720 році село віддали Семену Михайловському, а після його смерті у 1762 році гетьман Кирило Розумовський віддає Пекарів з 15 дворами полковому осавулу Григорію Долинському. За сто років там було вже 74 двори, 432 жителі, винокурня, дерев’яна церква (1775 рік).
Сергій Черняков зазначає, що рід Долинських гербу Побуг дав Україні низку визначних військових, культурних і громадських діячів. Вони посідали чільне місце серед козацької старшини Гетьманщини.
Батько Григорія Долинського Яків був батуринським сотником часів гетьмана Івана Мазепи. Григорій навчався в Києво-Могилянській академії, працював канцеляристом при Ніжинській полковій канцелярії, згодом – у Генеральній військовій канцелярії. Був полковим осавулом Ніжинського полку. 1763 року гетьман Кирило Розумовський призначив його головним економом.
У 1767 році Григорій Долинський очолив рух сіверської шляхти за обрання нового гетьмана. Український історик Олександр Оглоблін писав, що «основне питання, яке хвилювало тоді широкі кола українського громадянства, – це справа державно-правного становища України. Найкращі представники українського громадянства були в рішучій опозиції до російської централістичної політики і одностайно вимагали відновлення гетьманату».
Григорій Долинський помер у 1799 року в селі Пекарів. Родовий склеп, де його поховали, розгромили більшовики. Існуючий маєток збудували його нащадки у XIX ст. Долинські володіли Пекаревом до революції, останньою поміщицею була Софія Долинська.