На найближчому засіданні «нормандської четвірки» знову говоритимуть про вибори на Донбасі. Як запевняє президент Порошенко, Україна не погодиться на проведення виборів під дулами російських військ. «Виведення російських військ є абсолютно необхідною умовою», – наголосив президент, коментуючи скандальну заяву німецького посла. Нагадаємо, Ернст Райхель припустив, що вибори в ОРДЛО можна проводити до виходу росіян з регіону, посилаючись на вибори в НДР, які проходили в присутності радянських військ. На такому ж сценарії наполягає і Росія. А тимчасом нардеп Сергій Тарута запропонував власний план, відповідно до якого легітимними представниками непідконтрольних територій мають стати депутати, обрані до місцевих рад у 2010-му. Схоже, донбаські регіонали планують повернутися в українську політику, скориставшись тупиком, в який зайшли Мінські переговори.
«Троянський» план Тарути
Минулого тижня у пресі була опублікована розлога стаття Сергія Тарути, в якій він розписав власний мирний план для Донбасу. Відповідно до цього плану, легітимними представниками ОРДЛО пропонується вважати депутатів, обраних до місцевих рад Донеччини та Луганщини на останніх законних виборах у 2010-му році. На думку Тарути, мешканці ОРДЛО втратили довіру до української держави, але визнають авторитет тих, за кого голосували сім років тому. Відтак Київ мусить продовжити термін їхніх повноважень, що вичерпався у 2015-му, і передати їм важелі управління тимчасово окупованими територіями. На додачу ці люди будуть представляти ще й переселенців з Донбасу. Аби вони змогли скористатися своєю владою, Україна мусить переконати світове співтовариство у їхній легітимності і потім змусити Росію та сепаратистів прийняти такий сценарій. Від самих же депутатів вимагається лише принести присягу на вірність Україні.
Кого ж нам сватають у миротворці? Не секрет, що у 2010-му місцеві ради Донеччини та Луганщини майже на 100% складалися з регіоналів та комуністів. Будучи законно обраними депутатами, у 2014-му вони підтримали незаконні вимоги заколотників з триколорами, використовуючи свої посадові повноваження й авторитет, про який згадує Тарута. Так, 3 березня 2014-го Донецька облрада ухвалила рішення «підтримати народні ініціативи мешканців Донецької області, висловлені на мітингах… про проведення референдуму». Тоді ж Донецька міська рада оголосила себе єдиною легітимною владою у місті, виступила з вимогою провести сепаратистський референдум і оголосила про створення власної «муніципальної міліції».
Аналогічними управлінськими «подвигами» відзначилась і Луганська облрада. 18 квітня 2014-го вона виступила з вимогою до Верховної Ради та Кабміну «провести референдум про державний устрій України й державний статус російської мови». І все це, звичайно ж, від імені «мільйонів людей». Ну а про персональні вчинки депутатів місцевих рад годі й казати. Достатньо згадати, як депутат Луганської облради Арсен Клінчаєв власноруч піднімав триколор над захопленою будівлею Луганської ОДА і закликав населення озброюватись. Схоже, в очах Тарути він є гідною та легітимною заміною Ігорю Плотницькому. Так само, як і ціла низка колишніх луганських посадовців, яким Генпрокуратура нещодавно оголосила про підозру у державній зраді. Що там – Тарута пропонує поновити у повноваженнях навіть тих, хто залишився працювати у структурах «республік».
Отже, нам представлено простий і геніальний у своїй нахабності план реваншу регіоналів. В обмін на міфічний авторитет серед мешканців ОРДЛО, їм а) відновлять повноваження, б) спишуть співпрацю з сепаратистами і держзраду, а також в) дадуть владу, причому зусиллями України та світового співтовариства, включно з миротворчим контингентом ООН. Ну, а від самих регіоналів вимагається лише дати свою згоду і принести присягу на вірність Україні, яка матиме для них дуже сумнівне значення. Так, за помахом чарівної палички нинішні політичні парії й кандидати у підслідчі повертаються до влади, причому прямісінько під ріг достатку, тобто на «потоки» бюджетних коштів. Цей пункт Тарута прописав окремо: «У розпорядження місцевих рад передаються бюджети на освіту, медицину і пенсійне забезпечення».
Шлях в нікуди
Зрозуміло, що нинішня ситуація на Донбасі, коли ОРДЛО контролюють бойовики та російські військові, є неприйнятною. Проте повернення до влади на місцях регіоналів – сценарій не набагато кращий. Хоча б тому, що утворення «республік» та російське вторгнення на Донбас – це результат 10-річного панування Партії регіонів у цьому краї. Тут варто згадати сепаратистський з’їзд депутатів усіх рівнів у Сіверськодонецьку у 2004-му, на якому регіонали також загрожували референдумом та утворенням окремої «республіки», тобто «ПіСУАРу». Тоді президент Віктор Ющенко спустив справу на гальмах, не насмілившись задіяти юридичні та політичні механізми, аби нейтралізувати Партію регіонів та її сателітів. Тоді регіоналів залишили у спокої і через 10 років вони знову зайнялися сепаратизмом – тепер уже з кривавими наслідками. Тепер Тарута пропонує Києву ще раз наступити на старі граблі.
Крім того, реінтеграція Донбасу – проект не лише соціально-політичний, але й економічний. Україні доведеться не просто латати дороги та ремонтувати будинки, але й наново проектувати донбаську економіку, яка навряд чи оговтається після війни. Але протягом десятиліття управлінський геній Партії регіонів виявився лише в руйнації та дерибані, які остаточно перетворили колись могутній промисловий Донбас у безпросвітний депресивний регіон. Тому повернути їм управлінські важелі було б ще однією історичною помилкою. Очевидно, що від керівників післявоєнного Донбасу вимагатиметься політична лояльність та ефективне керівництво, і регіонали якнайменше відповідають цим критеріям. Авторитет регіоналів серед місцевого населення, на який посилається Тарута, – це також міф. У 2014-му їх вважали боягузами та зрадниками і в патріотичному, і в проросійському таборі Донбасу. Тому залишається здогадуватись, навіщо Сергій Тарута витягує з небуття ці політичні трупи і намагається втюхати їх на вагу золота Україні.