Поверніть громадам гроші!

От уже минули перші місяці, коли у країні з’явився новий президент, запрацювала оновлена Верховна Рада та уряд. Однак так склалося, що перші кроки нової команди не додають оптимізму представникам місцевого самоврядування, які вбачають у теперішній державній політиці регіонального розвитку певні загрози та виклики. На превеликий жаль, мова не лише про ситуацію із зупинкою фінансування у 2019 році Державного фонду регіонального розвитку та субвенції на соціально-економічний розвиток на підставі прохання керівника Офісу Президента України. Бо навіть побіжний аналіз проєкту Державного бюджету на 2020 рік та урядової ініціативи змін до Бюджетного кодексу засвідчує , що формування та реалізація державної регіональної політики не рухається у бік покращень. А найголовніше – обсяги фінансування на її цілі та заходи можуть істотно зменшитися.

Передовсім, варто справедливо зауважити, що процедури, за якими здійснювався відбір проєктів до переліків переможців Державного фонду регіонального розвитку у 2019 році таки істотно погіршилися. Передовсім, за рахунок внесення змін до Бюджетного кодексу України (№ 2621-VIII від 22.11.2018 р.) Саме ці «новели» на той час у законодавстві сформували на національному рівні комісію з оцінки та відбору інвестиційних програм і проєктів Держфонду регіонального розвитку наполовину з народних депутатів членів бюджетного комітету. Та, попри все, цей колективний орган запропонував, а Кабінет Міністрів України ухвалив в липні 2019 всі необхідні рішення з розподілу 7,17 млрд грн на регіональний розвиток. Зупинка з початку серпня проведення усіх видатків не лише зупиняє приведення соціальної інфраструктури на місцях до належного стану, але й підриває віру в подальший хід децентралізації.

Запевнення лідерів нової парламентської більшості у тому, що «... по ДФРР треба викорінити корупційні ризики, зокрема забрати народних депутатів з конкурсних комісій» та «... корінь політичного зла криється в тому, що народні депутати є членами спеціальної комісії та мають вплив на процес» на практиці не мають нічого спільного з реальністю.

Зокрема, конкурсна комісія з ДФРР, утворена наказом міністерки розвитку громад та територій України А. Бабак за №212 від 16.09.2019 року з 26 осіб у своєму складі також налічує аж 12 народних депутатів України. То виходить, незважаючи на риторику, по суті нічого не змінюється?

Викликає також ряд запитань і законопроект №2144 від 16.09.2019 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України», який вніс Кабінет Міністрів України на чолі з прем’єром Олексієм Гончаруком на розгляд Верховної Ради України. Діюча редакція Стаття 241 БКУ передбачає, що Державний фонд регіонального розвитку визначається в обсязі НЕ МЕНШЕ 1 % прогнозного обсягу доходів загального фонду проекту Державного бюджету України. Уряд же пропонує встановити цей показник в обсязі НЕ БІЛЬШЕ 1% прогнозного обсягу доходів загального фонду проекту Державного бюджету України. Чи це відповідає закликам ефективної регіональної політики і задекларованому курсу на продовження децентралізації?

Порівняльна таблиця до проєкту Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України»

До того ж, шановні члени Кабінету Міністрів України, ми, представники місцевого самоврядування, вміємо добре рахувати. Яка б не була дошкульна і подекуди цілком виправдана критика розпорошення коштів субвенції на соціально-економічний розвиток, ці фінанси таки надходили на місця! У сільські клуби, лікарні, школи та садочки. Відтак на регіональний розвиток у Держбюджеті 2019 року дві великі статті становили 4,756 млрд грн (“соцеконом) + 7,67 (ДФРР) , разом 12,426 млрд грн. У Проєкті Закону «Про Державний бюджет України на 2020 рік» ми бачимо лише 9,5 млрд грн на власне Державний фонд регіонального розвитку-2020.

Варто наголосити і на тому, що в проєкті Держбюджету ми не можемо також знайти:

• субвенцію з Державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію заходів, спрямованих на підвищення якості освіти (1500 млн грн у 2019 році);
• субвенцію з Державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво мультифункціональних майданчиків для занять ігровими видами спорту (200 млн грн у 2019 р.);
• субвенцію з Державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво нових, реконструкцію та капітальний ремонт існуючих спортивних п’ятдесятиметрових і двадцятип’ятиметрових басейнів (200 млн грн у 2019р.);
• субвенцію з Державного бюджету місцевим бюджетам на створення нових, будівельно-ремонтні роботи існуючих палаців спорту та завершення розпочатих у попередньому періоді робіт з будівництва/реконструкції палаців спорту (200 млн грн у 2019 р.);
• субвенцію з Державного бюджету місцевим бюджетам на створення та ремонт існуючих спортивних комплексів при загальноосвітніх навчальних закладах усіх ступенів (150 млн грн у 2019 році).

І, нарешті, повертаючись до змін, що пропонуються у законопроекті за №2144, постає як мінімум ще одне питання. Чому «ненависні правки» імплементації народних депутатів у склад конкурсних комісій з ДФРРу, що пройшли до ч.3 Статті 241 уряд вирішив не зачіпати? Іншими словами - законодавче підґрунтя участі парламентарів у відборів проєктів на Держфонд регіонального розвитку вирішено не рухати.

З метою зміцнення довіри до інституту державної підтримки регіонального розвитку та відновлення ефективної дії Державного фонду регіонального розвитку, пропонуємо Кабінету Міністрів України негайно розблокувати фінансування видатків за цією статтею Держбюджету 2019.

Переконані, що в уряду і парламенту ще є час зупинити тенденцію до погіршення цього та іншого інструментів регіонального розвитку.

#уряд_поверни_гроші_громаді