Повертаючись вчора з футболу їхав у таксі і почув цікаву історію. Один з пасажирів (20-24 роки) сам з Донецька і розповідав історію про свого друга (одноліток), який жив якийсь час у Києві, працював кухарем, отримував зарплату близько 5 тис. грн і майже ті ж 5 тис. грн витрачав на житло. Тому вирішив повернутися до Донецька, де і живе донині.
Подумав: це яким же лошарою по життю треба бути, щоб в такому ранньому віці побачити для себе велику перспективу в окупованому місті, звідки втекли майже всі люди і бізнес, що створював продукт?
Потім була згадка про ще одного знайомого, що опинилася в подібній ситуації і від безвиході ..... (барабанний дріб) що пішли "служити в ополчення" ...
P.S. Приїхав до Києва 2007-му на з/п в 1500 грн. Нічого, не з'явилося бажання повернутися в РФ і піти служити в міліцію/армію/прикордонники ...