Четверта хвиля мобілізації, проведена у січні-березні 2015 року була найчисельнішою - призвано майже 50 тисяч вояків. Фактично всі вони «переслужили» більше року, а реально - плюс два - три місяці. Практично 8-9 місяців вони безвиїзно! перебували у зоні АТО. Вдома ці військові за минулий рік були максимум два рази, решта часу - в бліндажах Луганщини та Донеччини.
Отож, довгоочікуваний указ про демобілізацію «четвертої хвилі» був підписаний у березні 2016. Останніх з четвертої хвилі виводили з зони АТО в останні числа квітня, додому вони потрапили уже у травні.
Їх демобілізацію і так затримали, затримувати на довше не наважувалися через надто категоричні настрої населення та, власне, чисельність цієї хвилі. Припустімо, що у більшості є сім'я, родичі, і простими арифметичними діями ми довідаємося, що на їх повернення додому чекало близько 200 тисяч осіб, а якщо додати співпереживаючих, співробітників, друзів, далеких родичів тощо, влада справді розуміла масштаб можливого «незадоволення».
На сьогодні окрім кадрових військових у зоні АТО перебувають мобілізовані недоукомплектованих п'ятої та шостої хвиль а також «контрактники».
Здавалось би, армійське керівництво та керівництво держави нарешті вирішило зробити армію контрактною, проте про систему мотивації та умови служби там не чули, тому основним аргументом стало «грошове забезпечення». Не буду торкатися цієї теми та лише додам, що рівень зарплати неспіврозмірний з умовами та ризиками, хоча, безумовно «краще ніж нічого»...
Отож, командування щиро вірило, що «любов» солдата можна купити за сім тисяч гривен, але, щось не врахували і виявилося, що «любов за гроші не купиш», а на контракт не дуже хочуть іти. Нас переконували, що «кожен четвертий мобілізований боєць, згідно з опитуваннями, проведеними в кінці минулого року, планує продовжити службу в ЗСУ за контрактом». Проте, незважаючи на голосні заяви про стрімке збільшення числа контрактників, на ділі залишитись в армії захотіло небагато, плюс ми не знаємо хто з новоспечених «контрактників» штабний, а хто реально з «поля».
Але при проведенні агітаційної роботи «за» контракт, одним з аргументів для вояків четвертої хвилі було твердження, що їх повторно мобілізують через шість місяців. Тепер, співставляючи факти можна припустити, що це твердження було правдивим і наступну хвилю мобілізації спеціально затримують до кінця року, аби повернути «четверту хвилю», адже згідно законодавства їх не можуть забрати раніше, ніж за шість місяців.
Подивимося, чи є така практика новою? Ні, навіть під час попередніх хвиль мобілізації так і робили. Хлопці розповідали навіть про те, що повторна повістка приходила до тих, хто зазнав травм – я чула історію, як хотіли «мобілізувати» колишнього снайпера, котрий втратив око... Розказували хлопці, котрі проходили лікування у військовому госпіталі. Чи є ці історії правдиві - не знаю, просто говорю про те що чула.
До слова, ще минулого року при розмові про наступну хвилю мобілізації речник Адміністрації президента України з питань антитерористичної операції (АТО) полковник Олександр Мотузяник зазначив, що під час 7-ї хвилі мобілізації будуть призивати військових з досвідом.
Виходить, що держава буде постійно виїжджати на тих самих. І той хто пішов в армію просто «попав». Четверта хвиля була останньою, коли ще йшли «за ідею», ішли самі, добровільно... Наступні хвилі стали фіаско для військкоматів, а тому, прогнозовано, «чим далі в ліс, тим більше дров» - наступні хвилі буде ще важче укомплектувати. Операція «Контракт» також не стала проривом.
Ще одна ремарка. Строковиків в зону АТО не відправляють, хоча їх також переконують підписати контракт. Але тут уже наводять інші аргументи – зарплата і вихідні, як у звичному робочому графіку. Але контрактники, це вже зовсім інша історія...
До слова, було б цікаво побачити статистику – скільки з мобілізованих залишились на контракт (зокрема, скільки підписали контракт після отримання повторної повістки), скільки було призвано повторно. Такі цифри були б дуже наочним показником «справ у армії». Реальних справ, а не «оспівування» в кращих традиціях Радянського Союзу здобутків армії.
Якщо рухатися за логікою останніх подій, то указу про наступну мобілізацію слід чекати наприкінці осені. А п'яту та шосту хвилі також затримають більше ніж на рік. Мені щиро хочеться помилятися. Ну що, поживемо – побачимо.