Суд в Анкарі визнав колишнього президента Туреччини Кенана Еврена в організації й здійсненні військового перевороту 1980 року. 96-річного дідуся засуджено до пожиттєвого ув’язнення.
За компанію з Евреном до кінця життя засуджено й 89-річного колишнього командувача військово-повітряних сил Туреччини Тахсіна Шахінкаю.
Ще кілька років тому для багатьох турків та й не тільки, цей вирок і сам судовий процес видавався б доволі неочікуваним. Адже зовсім недавно Кенан Еврен вважався майже героєм, котрий врятував країну від хаосу, економіку – від колапсу, країну – від громадянської війни. Існувала також небезпека, що владу в країні в умовах анархії візьмуть ісламські фундаменталісти за сценарієм ісламської революції 1979 року в Ірані.
Отже у вересні 1980 року тодішній керівник Генерального штабу Туреччини генерал Еврен, змовившись зі ще чотирма воєначальниками – головнокомандувачем сухопутних військ Нуреддіном Ерсіном, головнокомандувачем ВМС Неятом Тюмером, вже згаданим головкомом ВПС Тансіном Шахінкаю, а також начальником жандармерії Седатом Джеласуном – вирішили навести порядок у країні.
На тлі кривавих сутичок у країні, що точилися в Туреччині між лівими й правими угрупованнями, військовикам доводилося діяти доволі жорстко. Згідно з даними, які під час процесу оприлюднила Спілка жертв путчу 1980 року, 650 тисяч осіб було заарештовано, 250 тисяч постали перед трибуналом, багато сотень людей було страчено, тисячі зазнали тортур. Десятки тисяч противників військового уряду були змушені втікати з батьківщини.
Тим не менше завдяки приходу путчистів до влади в країні вдалося навести лад, виправити господарську ситуацію. Кенан Еврен став на чолі держави спершу за фактом військової сили.
А 7 листопада 1982 року військовий уряд запропонував країні нову конституцію, яку й було схвалено народним волевиявленням. Двома днями згодом Еврена, дотримуючись конституційного процесу, було обрано в парламенті легітимним президентом. Каденція його тривала аж до 9 листопада 1989 року.
Як вже було сказано, ще кілька років тому турецьке суспільство у своїй переважній більшості радше сприймало Кенана Еврена як позитивного персонажа новітньої історії країни. Окрім того, від можливого переслідування екс-президента та його спільників захищав відповідний закон, який парламент ухвалив, коли ще Еврен перебував на посаді глави держави.
Але закони й народна підтримка виявилися хистким захистом. 2010 року на всенародному референдумі було ухвалено рішення скасувати судовий імунітет путчистів. А в квітні 2012 року в суді Анкари розпочався процес проти них.
З огляду на поважний вік і стан здоров’я Евренові й Шахінкаї дозволили не бути присутніми в залі суду. Вони давали свідчення в режимі відео-конференції. Підсудні розповіли про резони й підстави, які змусили їх зважитися на військовий переворот. Проте вирок виявився безжальним.
Хоча, як зазначають політичні оглядачі, навряд чи дідусів посадять за ґрати. Скоріш за все обом засудженим, з огляду на їхній вік, дозволять відбути покарання під домашнім арештом або в будинку престарілих без права його полишати.