У неділю, 18 серпня, прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу відвідає Київ, де зустрінеться з президентом України Володимиром Зеленським, пише ізраїльське видання newsru.co.il з посиланням на прес-службу ізраїльського прем’єр-міністра.
В офіційному повідомленні сказано, що Нетаньягу візьме участь в церемонії поминання загиблих в Бабиному Яру і інших заходах.
19 серпня Нетаньягу планує повернутися в Ізраїль.
Востаннє візит Нетаньягу в Київ відбувся в його першу каденцію на посаді прем’єр-міністра, в березні 1999 року.
Нагадаємо, 29-30 вересня 1941 року, в окупованому нацистами Києві було проведено перший масовий розстріл військовими беззбройного цивільного населення.
Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення міста – понад 50 тисяч чоловіків, жінок і дітей. Тільки в перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисячі людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом – тобто ще близько 17 тисяч осіб.
Передумовою до проведення акції була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику, внаслідок яких загинуло чимало солдатів і офіцерів вермахту. Місцем масових розстрілів було обрано Бабин Яр – балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри, яка місцями сягала 50-метрової глибини. Наприкінці вулиці влаштували ворота, за які людей пропускали групами по 30-40 осіб. Попередньо їх примушували роздягатися, відбирали особисті речі, потім поліцаї дубинками гнали жертв до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники. Тіла розстріляних скочувалися по укосу на дно. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею.
Загалом за роки Другої світової війни у Бабиному Яру полягло понад 100 тисяч осіб – євреїв, ромів, караїмів, радянських військовополонених, комуністів-підпільників, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими».
Розстріли в Бабиному Яру тривали аж до визволення Києва від окупантів. За радянських часів про страшну подію воліли мовчати.