Дива не сталося.
Вчора Президент Янукович так і не скористався своїм правом вето та все-таки підписав Кримінальний процесуальний кодекс, який в народівже давно отримав назву “Кодекс кримінального переслідування”.
Такими діями чинна влада вкотре довела, яку країну вона будує та чого саме вартують права звичайної людини, а точніше те, що пересічні українці фактично безправні.
Про недоліки цього кодексу вже було сказано силу-силенну речей. Але хочеться окремо зупинитися на головному – чи достатньо захищена людина від утисків та зловживань правоохоронних органів. Адже ні для кого не є новиною, що вітчизняна система кримінальної юстиції функціонує з відвертою упередженістю на користь сторони обвинувачення. А будь-який підозрюваний апріорі сприймається як злочинець.
Напевно, саме тому в Україні кількість виправдувальних вироків в кримінальних справах не перевищує піввідсотка, при тому, що в Європі цей показник становить близько 15 – 25 %.
На цю проблему цього року вже звертала увагу Парламентська асамблея Ради Європи, яка в своїй Резолюції 1862 (2012) “Функціонування демократичних інституцій в Україні” наголосила на тому, що новий Кримінальний процесуальний кодекс обов’язково має гарантувати рівність сторін обвинувачення та захисту.
Попри це задекларована чинною владою концепція рівності сторін обвинувачення і захисту не отримала реального відображення у кодексі. Оскільки згідно зазначеного принципу змагальності адвокату має бути надане право збирати докази на рівні з обвинуваченням для подальшого їх представлення в суді, але насправді КПК не містить відповіді на головне питання: “Як саме адвокат зможе реалізувати це право?”. Дієвих та ефективних механізмів збирання доказів для адвоката у Кримінальному процесуальному кодексі не передбачено.Він фактично виконує функцію вільного слухача, а не повноправного учасника процесу.
Що вже казати, якщо кодекс не містить навіть окремої статті, яка б визначала права захисника, а також обмежує їхню кількість у процесі – захисників може бути не більше п’яти.
Тому, що саме привнесе цей кодекс у кримінальну юстицію, цілком зрозуміло вже зараз – 100% обвинувальних вироків та жодної надії на справедливість. Питання нині полягає у іншому: як скоро полетять неугодні чинній владі голови?