Давня аксіома про те, що нові вибори стартують на другий день після оголошення результату, в сучасній українській політичній практиці і підтвердилася, і перекреслилася одночасно. По-перше, вибори в Україні не припиняються взагалі в силу недосформованості політичних інститутів, а де ще їх доформовувати, як не в виборчому горнилі. По-друге, для того щоб український виборець зрозумів, що вибори таки почалися – потрібна якась закордонна легітимізація цього старту, бо українці вірять лише зовнішній інформації про внутрішньоукраїнську реальність.
Саме ритуальними танцями довкола газу і почали полювальники за прямим мандатом новий політичний сезон, котрий не закінчиться доти, доки не зміняться від креативного самовичерпання основні персонажі цього сезону. Або й навіть творці основної сюжетної лінії. Українець просто переконаний - яку б угоду не підписала ЮВТ, все одно свої п'ять копійок вона там виявить. Бо політик родом із бізнесу завжди керується своїми п'ятьма копійками. Це політик із дисиденства, скільки б не закладав свої п'ять копійок у будь-який контракт, все одно ще доплачує зі своєї кишені.
Але де ті дисиденти-відсиденти? Нарешті політика втратила моральність і стала власне самою собою. А якщо президентство раптом би стало неприбутковим, то навіщо тоді й тратитися.
Чи може Ющенко скільки часу перетворює президентство в малоприбуткову справу, щоб ті, хто має намір поживитися на мандаті, якнайшвидше позбулися ілюзій?
І Віктору Ющенку, і Юлії Тимошенко цей газовий старт дав неспростовні важелі впливу на формування основного політичного сюжету. Спільно виштовхавши в тимчасову тінь Віктора Януковича, кожен сам собі заходився підживлюватися з його електорального поля. Тимошенко заходилася своєю «тисячею» колошматити януковицький люмпен, а Ющенко перехопив януковицьких прагматиків та фінансистів. Тимошенко вірить в те, що той люмпен можна перевиховати, а прагматики знають, що за рахунок того люмпену можна порахувати так як треба голоси. Для того кому це буде дуууже потрібно.
Хтось помишляє за рахунок зміни Конституції структурувати власних прихильників, але практика свідчить, що структурувати їх краще за рахунок дострокових місцевих виборів. І якщо вчасно не відсікти в однієї зі сторін такий супер-ресурс як місцеві ради з їх наскрізь корумпованими земельними комісіями, то страх перед майбутнім правосуддям навіки злютує цю кліку. Злютує і загартує настільки, що майбутньому Гарантові доведеться йти до містечкових земельних аферистів на поклін.
P.S. Я назвав свій блог, ні більш, ні менш, так як назвав. Я буду моделювати новий український політичний сюжет - а вам, л.д. (любі друзі) перевіряти мене на адекватність. Тобто на відірвану прив'язаність до прив'язаної відірваності українського політичного сьогодення.