Президентська модель ефективніша для України, - Віктор Ющенко

19:08, 24 квітня 2008

Президент України Віктор Ющенко переконаний, що для України на нинішньому етапі більш ефективною є не парламентська форма правління, а президентська. Про це Глава держави заявив сьогодні, 24 квітня, під час своєї щоквартальної прес-конференції.

"Звісно, парламентська республіка - це демократично. Але ви подивіться на наш парламент: чи може нестабільна інституція формувати стабільний національний розвиток? Чи може інституція нести відповідальність за стабільність, коли вона сама не є стабільна?.. Ми не маємо сьогодні незаангажованого парламенту. Він у нас політично корумпований, що часто б’є по національних інтересах", - зазначив Віктор Ющенко.

Водночас він наголосив, що він не проти парламентаризму, але "усьому є свій час". "Коли мова йде про парламентську республіку - в дужках читайте: республіка прем’єр-міністра", - наголосив Президент.

"Президентська модель, на моє глибоке переконання, є ефективнішою у перехідному періоді. Переконаний, що якби сьогодні в Україні була президентська форма правління - ми були б далеко попереду… Я не хочу нікого ранити цими словами, бо коли у нас говорять про президентську модель - усі відразу вимальовують портрет Кучми і думають: Боже борони, ми там вже були… Але до цього уже не повернеться", - наголосив він.

Що стосується внесення змін до Конституції (в тому числі і зміни форми правління), на думку Президента, тимчасова конституційна комісія у парламенті - це "авантюра, яка не пройде". "Є один спосіб, як сформувати гармонію щодо питання внесення змін до Конституції - зробити Національну конституційну раду. Далі - провести громадські слухання і дати у парламент. Парламент створює ТСК, направляє документ у Конституційний суд. Потім ми звертаємося до народу із цим документом і кажемо: "Благословіть!" Ми не можемо ігнорувати населення, як у 2004 році, бо референдум мусить бути", - зазначив Віктор Ющенко.

За словами Глави держави, питання парламентська чи президентська форма правління ставлять ті, хто політичну доцільність вважає питанням №1.