Сумна звістка сьогодні про загибель двох Героїв внаслідок російського артобстрілу позицій ЗСУ біля Новолуганського сколихнула Україну. Втрати на «передку» починають рости. Усі чекали на реакцію Верховного головнокомандувача щодо посилення бойових дій із російської сторони в зоні ООС. Тож, офіційна реакція здивувала/шокувала/розчарувала багатьох.
Офіційно
Паблік операції об‘єднаних сил у сухій манері повідомив про ворожий обстріл і його наслідки.
Одночасно інформацію поширила волонтерська спільнота, котра повідомила про втрати у полку Національної гвардії «Азов» після нічного артилерійського обстрілу 122 мм снарядами.
А зранку ми дочекалися і на офіційну реакцію Адміністрації Президента України.
І ось два офіційні месиджі з викладеної позиції Глави держави:
«...застосування артилерії – свідчить, щонайменше, про часткову втрату управління та контролю над найманцями»;
«... ми сподіваємося, що російська сторона відновить контроль над цими підрозділами».
Неважко здогадатися, що така офіційна позиція Президента України викликала шал коментарів серед військових експертів та волонтерських спільнот. Неважко здогадатися і про те, як відреагували на неї і більшість військових, що боронять Україну на лінії фронту.
Як мав зробити Президент України?
Десь всередині ще маю розрахунок, що озвучена вимога до Росії «встановити контроль над найманцями», є наслідком інерції мислення. Колишній лідер 95 кварталу дійсно мав уяву щодо «простапрекратітьстрелять» і «дагаварімсяпасрєдінє» щодо неймовірно складного геополітичного вузла на тимчасово окупованому росіянами Українському Донбасі. Але месиджі, що годилися своєю простотою для кампанії, непридатні для реальності, у якій Путін промацує нашу лінію оборони як в прямому, так і в переносному значенні. І в цій реальності треба навчитися стати Верховним Головнокомандувачем, який повинен знати:
а) артилерією 122 калібру не можуть управляти якісь найманці без спеціальних знань і навиків, не кажучи про доступ і обслуговування складних артилерійських систем;
б) російський Генштаб (або його представники на тимчасово окупованому Українському Донбасі) не контролює, а віддає накази про застосування артилерійських підрозділів;
в) сподівання на те, що російська сторона «відновить контроль над найманцями» є не лише утопічною, а щонайменше принизливою позицією для Президента воюючої країни.
Відтак, Президенту Володимиру Зеленському час змінювати власну позицію і підвищувати поінформованість про процеси, що мають місце в зоні ООС.
Найлегше це зробити у спосіб ретельного читання документів. Бо Президент щодня отримує:
- довідки з МО, Генштабу і РНБО щодо стану справ на фронті;
- довідки з СБУ щодо реакції в інформаційному полі;
- довідки з Головного управління розвідки, в які входять радіоперехоплення з ворожої сторони і агентурні дані щодо дій управлінням військами РФ в ОРДЛО.
Якщо цього недостатньо – робоча нарада, поставлені завдання щодо отримання відповідної розвідувальної чи аналітичної інформації. Бо в цьому і є робота Президента України і служб, які його обслуговують.
Тому інколи треба просто читати.
P.S. Порада для райтерів з АП: не поєднуйте заголовки «На такі дії наша армія відповідатиме з усією потужністю – Президент України про застосування артилерії в районі Новолуганського» з плазуванням на кшталт сподівань про «відновлення контролю над найманцями». Будьте вже послідовні!