Сучасна постіндустріальна епоха характеризується зростанням частки послуг в структурі доходів міст при одночасному зменшенні частки промислового виробництва. Великі міста стають ще більшими, а деяким малим загрожує зникнення через зменшення чисельності населення. Такі питання обговорювались на міжнародному семінарі мерів міст східної Європи в Вінниці 24-25 лютого 2011 р.
Звичайно, в стратегічному ракурсі постають питання: Наскільки ці тенденції характерні для України і, особливо, для Львова? Наскільки ми готові відповідати цим викликам нової епохи і що можемо запропонувати в стратегічній перспективі? На сьогодні в Україні, і у Львові зокрема, зберігається тенденція зростання питомої ваги доходів від послуг в структурі доходів міста. Ця тенденція чітко вимальовується для всього Європейського союзу: від Британії, де зараз послуги складають 74%, Німеччини з 69%, до Польщі з 63% питомої ваги послуг в структурі доходів. Велика кількість традиційних підприємств текстильної, металургійної, вугільної, машинобудівної промисловості переживають не найкращі часи або в загалі згортаються. Прикладом масштабного згортання може служити регіон Рур в Німеччині, але ми повернемось до цього прикладу пізніше.
Львів відчуває на собі всі описані вище ознаки, а саме - зміна структури економіки міста і жорстка конкуренція за економічно активну частину населення, представники якої переїжджають до більш економічно розвинутих регіонів Європейського Союзу або України. Аналізуючи ці тенденції та приклади наших західних сусідів можна припустити, що ці прояви будуть тільки посилюватися в майбутньому.
В економічному плані Львівська міська рада вже зробила необхідні кроки для підвищення конкурентоспроможності міста, а саме - прийняла Стратегію конкурентоспроможності, яка визначає пріоритетні для розвитку кластери бізнес-послуг та туризму. Сьогодні ми маємо реальні підтвердження правильності обраних напрямків. Наприклад, за коментарями експертів кількість туристів у Львові зростає більш ніж на 20% щорічно, такі самі темпи зростання демонструють ІТ компанії, що входять в кластер бізнес-послуг. Інститут міста має в своєму розпорядженні дослідження які доводять, що два роки тому середній турист залишав в місті близько $250, а зараз цей показник - близько $400. Отже, завдяки правильно вибраній стратегії ми не намагаємось боротися з об’єктивними тенденціями, а успішно використовуємо їх, демонструючи суттєве зростання в пріоритетних кластерах.
Сучасні урбаністи виділяють ще один несподіваний чинник економічного зростання, який забезпечує додаткові робочі місця, стримує еміграцію із міст та робить значний внесок в розвиток місцевих громад. Цей чинник – культура. Ми звикли до того, що культура це дотаційна сфера, яка поступово занепадає в очікуванні зовнішніх фінансових вливань, в той час як в Британії культура забезпечує дохід більший, ніж всі нафтопереробні компанії. Лише одна письменниця Джоан Роулінг, що написала «Гаррі Поттера» принесла в економіку Об’єднаного Королівства сотні мільйонів доларів та допомогла створити сотні, якщо не тисячі, робочих місць. За даними Європейського союзу, у 2003 році культурний і творчий сектор в європейському масштабі виробляв продукту на суму понад 654 мільярдів євро, що склало 2.6% ВНП ЄС, при цьому частка текстильної промисловості у ВНП становить 0.5%, а харчова промисловість, виробництво напоїв і тютюну - 1.9 %.
Якщо продовжувати говорити про культуру, як про чинник економічного зростання, то не можна не згадати регіон Рур. Регіон, що впродовж десятиліть був уособленням промислової потужності вугільної та сталеливарної галузі, зазнав нищівної депресії і протягом двох десятків років втратив понад 500 тис. робочих місць. Але все змінилось після того, як було вирішено провести масштабну деіндустріалізацію і зробити культурну галузь пріоритетом, який має забезпечити створення нових робочих місць. Те, що традиційно відлякує більшість пересічних мешканців будь-якої країни від промислових зон, сьогодні притягує до Руру сотні тисяч туристів із різних країн світу. Одні лише музеї, яких тут близько двохсот, відвідують щорічно близько мільйона людей. Отже, культурі вдалось те, чого не змогли досягнути потужні промислові гіганти – відновити депресивний регіон, зробити його туристично-привабливим.
Додатковим плюсом розвитку культури в окремо взятому місті є розвиток локальної самоідентифікації та патріотизму. Місто утримує своїх мешканців і стає магнітом, який притягує творчих та креативних людей з інших регіонів.
Я свідомий того, що перш ніж стати чинником економічного зростання у Львові, нашій культурі потрібні певні зміни, звичайно, будуть потрібні й чималі інвестиції. Але головним рушієм має стати зміна ставлення та підходів в управлінні об’єктами культури. Інститут міста буде ініціювати широке залучення представників культурних індустрій до робочих груп по стратегії конкурентоспроможності. Львів – це культурна столиця України. У нас є музеї, театри, галереї, фантастична архітектура і це ще не все. Львів цікавий насамперед своїми традиціями: національними, фестивальними, літературними. Отже, наше завдання – використати ці надзвичайні можливості для забезпечення сталого розвитку міста в системі нових економічних і соціальних реалій постіндустріальної епохи.