Три дні без води, туалету і під постійним обстрілом. Родичі прикордонників, які минулого тижня вирушили на Схід, мовчати не будуть.
За документами — у Бердянську, реально на кордоні із Росією. Прикордонники, які два тижні тому виїхали із Великих Мостів на Схід телефоном розповідають: ситуація напружена.
Перебувають у полі, живуть в окопах. Та й перемир'я не таке вже мирне. З різних сторін прикордонників обстрілюють.
Допоки чоловіки намагаються відстрілюватися, жінки та батьки теж не сидять склавши руки.
Прийшли до Західного регіонального управління Держприкордонної служби вимагати бодай якигось умов для чоловіків.
Воду до них не можуть довести, транспорт із забезпеченням постійно обстрілюють. Бронежилети, кажуть, теж далеко не тієї якості, що потрібно.
Наталя не часто має змогу спілкуватись із чоловіком. Каже, налаштований позитивно, тільки хвилюється: вони в бойовій зоні опинились за усним наказом. Якщо хтось постраждає, родичі навіть не зможуть вимагати компенсації.
Групу із п'яти людей — родичів та активістів громадських організацій запросили поспілкуватись із генералом. Наразі, люди підпорядковуються Східному командуванню.
Там, про проблеми із забезпеченням знають, намагаються вирішити. До мотоманевреної групи дійсно складно дістатись. На бронежилети попросили не нарікати. Мовляв, всі сертифіковані і перевірені, поганих не видавали. А от статус учасника бойових дій буде присвоювати Кабмін.
Втім, про всяк випадок родичі попросили видати їм довідку про те, що чоловіки несуть службу на Луганщині в зоні АТО. А в те, що про бійців подбають - з першого разу вирішили повірити.