Уже кілька днів поспіль на вулицях міст Гонконгу тривають багатотисячні протести. Участь у них бере передовсім місцева молодь, котра виступає проти китайських реформ виборчого законодавства. Акція протесту нагадує одночасно київський Майдан і американський рух Occupy. Проти демонстрантів задіяно загони поліції спеціального призначення.
Щоб розібратися у суті конфлікту треба зробити короткий екскурс в не надто далеку історію Гонконгу.
Гонконг розташований на півострові Коулун і прилеглих островах у Південно-Китайському морі. 1841 року півострів був захоплений Великою Британією під час першої Опіумної війни, проте згодом переданий Китаю, згідно з договором 1842 року.
Передача відбулася суто формально, англійська корона й надалі фактично панувала на півострові. І вже за конвенцією 1860 року Лондон отримав Гонконг в оренду на 99 років, починаючи з 1898.
1984 Велика Британія підтвердила свої зобов'язання повернути Гонконг Китаю. Але виставила умову: економічна незалежність і капіталістичний уклад не зміняться на півострові впродовж наступних півстоліття. Пекін погодився.
Таким чином з першого липня 1997 року, згідно зі спільною китайсько-британською декларацією та Основним законом Гонконгу, території надана широка автономія аж до 2047 року. В рамках курсу «Одна країна – дві системи» та «Гонконгом управляють самі гонконгці в умовах високого ступеня автономії» протягом цього періоду Центральний народний уряд КНР зобов’язався перебрати на себе лише питання оборони і зовнішньої політики території. Тим часом Гонконг залишив за собою контроль над законодавством, поліцейськими силами, грошовою системою, митною та імміграційною політикою, а також зберіг представництво в міжнародних організаціях і заходах.
Пекін щоразу упродовж останніх 17-и років здійснював спроби ревізувати свій курс невтручання в гонконгські справи. Але особливо брутально він втрутився цього літа. Керівництво КНР спробувало приписати собі право фільтрувати кандидатів на гонконгських виборах 2017 року.
Хоча на перший погляд новації китайської влади можуть видатися цілком демократичними: замість того, щоб обирати колегію виборців, котрі, своєю чергою, вирішуватимуть, кому зайняти пост глави Гонконгу, згідно з нововведеннями, з 2017 року гонконгці отримають можливість обирати мера прямим голосуванням.
Тобто, Пекін нібито демонструє своє прагнення посилити вплив громадян вільного Гонконгу на владу. Але є одна принципова деталь: перед цією процедурою всі претенденти повинні будуть пройти через затвердження Пекіном. Тобто, практично виникне ситуація, що лише схвалені Комуністичною партією Китаю кандидати зможуть брати участь у виборах.
Зрозуміло, що таке пекінське «сито» фактично зводить нанівець всю демократичність виборчого процесу. Тим не менше гонконгське керівництво дало добро на виборчу реформу.
Та на заваді реалізації цього плану стала місцева молодь. Нині тисячі демонстрантів фактично заблокували роботу фінансового кварталу Гонконгу.
Гонконгський протестний рух місцеві журналісти вже встигли назвати Occupy Central – за назвою головної площі міста. Учасники протестів, не озброєні нічим, окрім парасольок, якими вони захищаються від перцевого газу, блокують важливі адміністративні будівлі й фінансові заклади, вимагаючи від влади відмовитися від виборчої реформи.
У ніч з неділі на понеділок відбулися чергові сутички демонстрантів з поліцією. Правоохоронці почали діяти проти протестувальників доволі жорстко. Вони використовують кийки, сльозогінний газ, водомети. Заарештовано близько сотні учасників акцій, півсотні демонстрантів потрапили до шпиталів з різноманітними травмами й забоями.
У репортажах західних телеканалів з місця подій видно, як поліцейські тягнуть по землі молодих людей (навіть дівчат), б'ючи їх кийками. Представники міжнародної правозахисної організації Amnesty International засудили дії місцевої влади, назвавши жорстку реакцію на мирні протести «тривожним сигналом».
Варто зазначити, що на відміну від основної частини КНР, у Гонконзі існує вільна преса і незалежне правосуддя. При цьому представники місцевих політичних еліт постійно звинувачують Пекін в перманентних спробах наступу на демократичні свободи.
Тому нинішні протестні акції, які почалися ще тиждень тому, можна вважати загалом спротивом проти прихованого намагання керівництва КНР de-facto позбавити Гонконг самостійності. Водночас для самого Пекіна утримання контролю над гонконгською ситуацією є серйозним викликом. Існують доволі виправданні побоювання, що молодіжні протести можуть перекинутися й на материкову частину Китаю. Тому чутки про те, що для придушення протестів Пекін може використати армію, звучать чимраз правдоподібніше.