Влітку минулого року журналісти одного українського ЗМІ по-прокурорськи суворо запитували мене, чи усі податки я заплатив із своїх гонорарів. Коли про це ж я ж поцікавився в них самих, вони з погордою відповідали «звісно, хіба в нас є "чорна бухгалтерія"?»
Тепер всі знають, що «чорна бухгалтерія» в них насправді була. Чи змінилося в мене ставлення до тих журналістів? Ні. До їхнього ЗМІ? Ні. Чи вважаю я діяльність цього медіа шкідливою? Ні. Чи готовий, зрештою, підтримувати це видання, зокрема й власними (невеликими) грошима – як це робив, коли воно лише створювалося? Так!
Чому? Бо мені важливо, щоб воно існувало. Я бачу від цього користь. Не стільки для суспільства (тут можуть бути різні думки), як для себе особисто. Хоча, звичайно, мені б більше сподобалося, якби свою роботу вони виконували без тієї самої «чорної бухгалтерії»…
Це я до популярної нині «боротьби з активістами». І аргументації на кшталт славнозвісного «що може сказати кульгавий про творчість Герберта фон Карояна».
Вибачте за «низький», утилітарний підхід, якщо він комусь і справді не подобається, але виходжу з того, що, скажімо, асенізатори виконують дуже важливу функцію. Не заперечую, якби вони завжди ходили у чистій уніформі і використовували вишукані парфуми, проте навіть якщо цього не буде, а вони робитимуть свою роботу – буду цілком задоволений. І вже точно не готовий відмовлятися від використання каналізації лише тому, що поки не знайшли естетично бездоганних асенізаторів.
Борці з корупцією мені потрібні не в якості взірця людської досконалості, а для викриття зловживань і злочинів зовсім інших людей. Чиновників, які зрештою живуть на гроші, стягнуті з мене та близьких мені людей. Якщо викривачі будуть мені особисто неприємні з моральної чи якоїсь іншої точки зору, але при цьому досягатимуть цієї мети, мене це влаштовуватиме.
Цинічно? Можливо. Але якщо перед тим, як купити продукти на ринку, ви шукатимете досконалого продавця, що відповідатиме вимогам «морального кодексу будівника комунізму», можете і з голоду померти. І так, якщо хтось не знав, торгівці продають товар зовсім не для того, щоб зробити покупцю приємне, а щоб заробити гроші для себе.
Текст опублікований з дозволу автора