Подорожуючи по різних країнах і знайомлячись з їхнім політичним життям, я вивів собі правило: кожна країна має право а навіть привілей допускати до влади декількох ідіотів. Як кажуть, кількість розуму у світі – величина стала, а чисельність населення постійно збільшується. Кожен раз, коли повертаюся додому, не можу позбутися враження, що Львів таки сильно перенаселений.
Найновішим цьому доказом є звернення Львівської міської ради до Вищої атестаційної комісії з вимогою позбавити Дмитра Табачника вченого ступеня доктора історичних наук, а також наукового звання професора. Приводом стала його стаття «Аннигиляция национальной идеи», надрукована в «Киевском телеграфе» в № 3 за 2008 р. У цій статті (цитую звернення депутатів):
«Д.Табачник наглядно продемонстрував, що... не знає історії Стародавнього Світу, ані історії церкви, ані навіть історії своїх прадідів-юдеїв.
З вище згаданого опусу на претензією на науковість Д.Табачника можна було зігнорувати, якби не титули «професор» і «доктор історичних наук», якими хизується колишній віце-прем'єр. Перекручуючи факти історії на свій лад під титулом вченого, Д.Табачник пропагує людиноненависництво, ксенофобію, імперський шовінізм, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, в т.ч. українофобії і юдофобії і все це піддається під квазіісторичними висновками.
Вважаємо, що серед українських вчених не місце вирощеного в пробірці україножерства «професора». Така пропаганда в розвинених країнах не дискутується. Це трактується як злочин і відповідно карається».
Я не є прихильником, м'яко кажучи, ані Дмитра Табачника, ані його поглядів. Однак я не можу прийняти логіки, згідно якої будь-кого можна позбавити звань і титулів лише на підставі його статті. Публічна свобода так довго залишається свободою, як довго кожен з нас має право публічно говорити і писати те, що вважає за потрібне - зрозуміло, у межах закону.
Припустімо, що Дмитро Табачник таки порушив закон і розпалює заборонену в Україні національну ворожнечу. Але тоді його треба притягати до кримінальної відповідальності й, відповідно, адресувати звернення до прокуратури, а не Вищої атестаційної комісії. Далі: навіть якщо б його покарали в'язницею, то і там він мав би лишатися професором та доктором історичних наук. Наука, як і релігія, мистецтво, література чи журналістика, мають бути автономними сферами, бодай формально (не кажу вже фактично) позбавленими диктату політики. Раз присуджені звання та титули у тих сферах не можуть бути відмінені, як довго кандидат дотримався всіх процедурних правил на момент їх досягнення.
Інша справа, що наша Вища атестаційна комісія присуджує звання і титули наліво і направо, з великими порушеннями. Особливо, коли, як у випадку Дмитра Табачника, йдеться про високопоставлених державних достойників. А це є ще одним підтвердженням того, що в нас наука підпорядкована державі - подібно, як у Російській імперії Синод був інструментом державного контролю над церквою.
Чи спадало у голову депутатам Львівської міської ради, що у розвинених країнах - до досвіду яких вони апелюють - такої комісії немає? А є там натомість автономні (= вільні від держави) університети, котрі й присуджують звання й титули?! І що апелюючи до цієї Комісії та вимагаючи її негайного втручання, вони насправді звужують в Україні простір свободи й укріплюють традиції поліцейської держави?
Дратує також підспудний антисемітський характер цієї заяви. Табачникові вказують на його єврейське походження ( він «...не знає ...історії своїх прадідів-юдеїв»). Звинувачення його в «юдофобстві» справи не рятує: маємо масу прикладів євреїв, які ненавиділи чи ненавидять євреїв й Ізраїлю, подібно як і українців з походження, котрі не терплять України.
Антисемітизм, як поганий запах із рота. З ним на публіку появлятися не можна. У «розвинених країнах» чутливими є не те що до кожного прояву антисемітизму, а навіть до його найменшого натяку. Львівська ж міська рада залишає по собі слід колективного смороду - а тим самим дає доказ своєї «недорозвинутості».
Й останнє: Табачник може бути євреєм, а може бути бурятом. Він може пити на сніданок кров невинно вбитих немовлят, а може вдовольнятися кавою. Але його персональні характеристики не мають до справи жодного відношення. Бо у будь-якій суперечці боротися треба не з особою, а з її аргументами.
Це є азбука демократії, азбука дискусії й азбука, якщо хочете, доброго тону. Кожна з них пов'язана з двома іншими. Застосування хоча б одної з них мала застерегти наших депутатів від появи такої заяви, або ж щонайменше заставити би їх добре подумати над формулюванням та адресатом. Шкода, що теперішня міська рада Львова не знає чи не має мужності використовувати жодної з них.