База. Ефект Мандели полягає в збігу спогадів кількох людей, що суперечать реальним фактам. Таким чином, це феномен, пов'язаний з помилковою колективною пам'яттю. Назву отримав після того, як 2013 року маса людей у західному світі почала обговорювати смерть Мандели у тюрмі у 80-х, хоча він залишався живим на момент обговорення, встиг бути президентом та стати символом країни.
Ефект Мандели набагато більше розповсюджений, ніж ви думаєте, і не є ознакою якоїсь психічної хвороби. Він просто демонструє механізм формування колективних стереотипів. Дуже специфічний механізм. Який дуже слабко пов’язаний з реальністю, але має сталий ефект закріплення. Причому взагалі не обов’язково, щоб від події, про яку формуються хибні спогади, пройшло багато часу. Іноді достатньо кількох місяців чи кількох років. В епоху жорстких криз – може й тижнів достатньо.
Чому саме зараз я про це пишу? Бо вже зараз його прикладів багато, свіженьких. Ми прямо зараз спостерігаємо їх виникнення і розвиток. І спостерігали останні 8 років. І це навіть не про те, що люди щось «забувають». Люди дуже багато чого забувають або просто не знають, бо це перебуває поза зоною їхніх інтересів. А формування хибної пам'яті – це не дуже добре, насправді. Тому я дійсно раджу усім, хто хоче зберігати об'єктивне сприйняття реальності, іноді звіряти власні думки з дійсністю.
Давайте я наведу кілька прикладів ефекту Мандели, які тенденційно формують думки окремих груп населення.
- Ненависники Порошенка закидають йому здачу Криму. Є люди, які в це реально вірять. Бо вони так памятають. «Порошенко здав Крим». Проста звірка з вікіпедією демонструє, що це було неможливо технічно. Але частина людей памятає саме так.
- «Арестович не вилазив з єдиного марафону». Ні, так не було, навіть в березні. Там завжди вистачало лояльних і без нього. Просто Арестович яскравий за почуттями до нього – від ненависті до любові, і багато хто пам’ятає так.
- З улюбленого і показового. «Вакарчук відібрав голоси у Порошенка і допоміг Зеленському стати президентом». Вакарчук не тільки не балотувався, але й і про створення Голосу тоді не оголосив. Ні, за Зеленського не агітував.
- «Порошенко заборонив в’їзд російським чоловікам, а Зеленський його скасував». Спогади з перших днів війни. Насправді правила в’їзду змінили, і не Порошенко, а Турчинов. А заборони ніколи не було.
- Ще з репертуару порохофобів. «Медведчук повернувся до парламенту за Порошенка!!!». Ні.
- «Ракету Грім розробили за наказом Турчинова». За наказом Януковича. 2013. Іронічно.
І таких прикладів дуже багато ще. І це часто не вигадка хтивого технолога, а саме хибна пам’ять, якою користуються.
І саме тому такий важливий фактчекинг і інформаційна гігієна.
Бо з хибними спогадами не можна боротися думкою, що ти все пам’ятаєш правильно. Завжди треба перевіряти. Щоб потім не опинитися в таборі тих, хто вірить в те, що Порошенко здав Крим Єльцину в часи президента Зеленського. І голосує за Корчинського.