Меморіальні плити потрібно встановлювати не для того, щоб майстер заробив на цьому гроші, а щоб зберегти пам’ять для майбутніх поколінь. Наші внуки і їхні діти мають знати, якою дорогою ціною Герої боролися за нашу країну.
Все частіше ми бачимо, як у різних містах України встановлюють пам’ятні знаки та інші меморіальні елементи з дуже низьким художнім рівнем. Їх розміщують у непримітних або необлаштованих місцях, де меморіальний елемент дисонує з оточенням. Сакральне і буденне не розмежовані належним чином.
Часто причиною таких випадків, на превеликий жаль, є діяльність нефахових архітекторів та митців, які шукають легкого заробітку. Ніхто не має права маніпулювати почуттями родин Героїв.
Саме тому я звернувся з офіційним листом до віцепрем’єр-міністра з відбудови Олексія Кулеби. Ми закликаємо запровадити практику архітектурних конкурсів на національному рівні.
Кожен елемент, камінчик, напис мають нести в собі пам’ять та історію з глибоким змістом і бути гідними наших Героїв.
Ми у Львові вже давно практикуємо проведення таких конкурсів, і вони стосуються не лише меморіальних елементів, а навіть будівництва доріг (ще до повномасштабного вторгнення).
Серед найяскравіших прикладів — меморіал Героїв Небесної Сотні. Він став місцем, куди люди не лише раз на рік приносять квіти, а часто приходять разом із друзями та рідними. Таким чином пам’ять набуває цілком реальних форм і формує традиції. Ми не консервуємо її десь за містом, не ховаємо у холодному чорному граніті. Вона живе разом з нами. І так буде завжди.