Про літературно-мистецький проект «Щоденник»

Мистецтво завше перебуває у пошуку: течії йдуть на випередження, школи – протистоять, автори – конкурують. У такому становищі підвищується ймовірність рекорду, але втрачається чистота сегменту і естетики як самоцілі, затим що на перше місце виходить потреба у «лавровому вінку».

Зовсім іншу модель запропонували автори літературно-мистецького проекту «Щоденник», який полягає у колективності творчості, а відтак зникає частка егоїзму і добре відрекомендовує себе елемент співпраці, який є корисним, найперше, з морального погляду, коли думаєш і турбуєшся про свого ближнього, як про себе.

Ініціатор такої затії, себто «автор проекту», як нині прийнято авторитетно зазначати, молодий літератор Олександр Козинець. Вочевидь, тямущий хлопчина, бо публікував свої тексти у всілякій періодиці та колективних виданнях, але з власною книжкою не поспішив, як то буває серед юних письмаків (аби якомога швидше побачити своє прізвище на обкладинці книжки), а вирішив піти дуже добрим шляхом провідника, захопивши з собою цілу армію, початкуючих, як і він літераторів, але таких, що дивитимуться на нього, як на Мойсея.

Звісно, якщо вже Мойсей, то і обставини мають бути відповідні. Себто, не сидів у каварні й не курив цигарку за цигаркою; не гуляв парком і не медитував на березі річки. А сидів Олександр Козинець безсонної ночі у своїй кімнаті і прийшло йому просвітління. Це було ще 2007-го року. А восени 2010-го вийшла збірка колективного текстотворення трьох тематично незалежних блоків, об'єднаних однією концепцією «Щоденник». Як зауважує Олександр: «Це експеримент з інтуїтивного конструювання сюжетної лінії. – І додає, – з моменту виникнення проект мав на меті знайти та поєднати талановиту молодь довкола однієї концепції, створити умови для реалізації культурно-мистецького проекту та самореалізації молодих письменників, популяризувати українську мову». Цю добру справу пан Козинець робить з іще двома прогресивними діячами молодіжного громадсько-культурного простору України Сергієм Русаковим та Іриною Бочар. Деякою мірою це їм вдається, чому посприяло залучення до проекту кількох відомих у літературних колах імен, як-от Сергій Пантюк, Оксана Забужко, Мар'яна Савка, Анатолій Дністровий, Ірен Роздобудько, Андрій Кокотюха, Лариса Денисенко та Андрій Любка.

Перший колективний «Щоденник» українських письменників складається з трьох частин. Формат і правила письма полягали у тому, що кожен з учасників написав коротке есе, в якому висловив думки до запропонованої організаторами теми (кохання, час, тіло). Основна цікавинка – учасники знають лише один розділ твору (перша частина), окреме речення (друга частина), слово-узагальнення попередника (третя частина проекту). З усіма текстами учасники ознайомилися лише після презентації друкованого варіанту проекту.

Нині триває інтенсивна робота над новим експериментом колективного текстотворення «RE: make ЩОДЕННИК». Це продовження попереднього проекту, про який ішлося вище, з деякими еволюційними змінами. Знову ж таки, майбутня книжка складатиметься з трьох частин: «Дванадцять місяців кохання» із дванадцятьма дописувачами, що символізує кількість місяців у році (тематика – кохання, календарний місяць); «У Києві нуль годин», де дописувачів двадцять чотири, як і годин у добі (тематика – час); «Температура тіла» із сорока двома авторами, кількість яких визначили нескладні математичні вправляння – 36+6, що символізує нормальну температуру тіла людини, воно ж і визначає тематику.

Знову ж, у другій серії «Щоденника» матиме місце блок письменників. І, знову ж, розумний хід, бо якою б цікавою не була ідея, бренд є завжди таким і стовідсотково виконує завдання, покладені на нього. Тут укотре слід віддати належне Олександрові Козинцю, бо замість того, аби, як більшість молодих авторів, атакувати своїми текстами графоманські сайти з вільною публікацією і бути одним з тисяч, які коментують одні одних, він став керівником доволі успішного проекту, який уже здобув певний розголос і, що дуже важливо, позитивні відгуки. Ясна річ, відгуки добрі, бо ще ніхто не сприйняв «Щоденник», як серйозну заявку на літературну якість, а, швидше, як перші слова, котрі вимовляє дитина і втіха вже у тому, що вона почала говорити.

Стовідсотково, «RE: make ЩОДЕННИК» матиме ще більший розголос, але куди негативніше ставлення, бо хоч і відбирали найкращі твори для проекту «дорослі» (Андрій Кокотюха, Ірен Роздобудько та Оксана Тищенко), але ж самотужки не переписуватимуть подеколи доволі кічеві есеї з неабиякою претензійністю. А переглядаючи на сайті проекту пробні твори, саме таке враження і складається. Та, зрештою, це є цілком природні речі, бо звідки взяти водночас кількадесят геніїв? Важливо, що «маля» починає мовити, а як правильно це робити, життя навчить. Та й подеколи доволі кумедно звучать малечі одкровення. Водночас, не можна забувати, що саме у них істина.