Є два типи лояльності. Перший ґрунтується на всілякому одобрямсі "політики партії", бездоганне виконання "хотєлок замовника/роботодавця". Ця лояльність може підтверджуватись реверансами у фейсбучіках та цькуванням "еретиків/вільнодумців/дисидентів". Але це не заважає безбожно комуніздити/пилити бабло замовника/роботодавця, маючи при цьому доволі непоганий контракт в декілька сотень тисяч баксів на рік (зі всіма виплатами).
Є другий рівень лояльності. Людина має завжди свою думку/погляд на речі і не боїться її доводити, відстоювати. Не проміняє конформізм на креативність, інноваційність. Але загалом, дуже незручна, "неконтрольована" та непередбачувана людина. Проте, маючи якісь цінності та переконання, не дозволяє собі красти і навіть позбаваляє цієї можливості інших, зекономлюючи непогані гроші замовнику/роботодавцеві.
Проблема полягає в тому, що перший вважатиметься "лояльним", а другий - ні. Ідейна (чи то світоглядна) лояльність понад чесність. Тому не питайте, звідки в нас корупція.