Найуспішнішою реформою в Україні була і залишається реформа місцевого самоврядування. Формування громад, передача їм більшості повноважень та фінансових ресурсів зменшила корупційність в багатьох галузях політики, а також показала більшу ефективність в управлінні такими галузями як освіта, медицина, соціальна сфера тощо.
На жаль, реформа децентралізації досі не завершена в частині реформування районних і обласних державних адміністрацій. Досі багато речей «зав’язані» на Києві, хоча спокійно і більш відповідально можуть вирішуватися на регіональному рівні.
Окрім «вертикальної» децентралізації (громада-район-область), поволі вибудовується «горизонтальна» співпраця між громадами як рівноправними партнерами задля досягнення спільних кумулятивних результатів. На жаль, теперішнє законодавство досить обмежене в можливостях стимулювання такої співпраці. Єдиний закон, який регламентує взаємодію між громадами, є Закон України «Про співробітництво територіальних громад» від 2014 року. Звичайно, співпраця між новоствореними ОТГ відбувається і без законів чи інших нормативних документів, проте державна підтримка значно підсилила б результати такої співпраці. Одна з форм взаємодії між громадами в світі є агломераційні чи метрополійні типи співпраці.
Світова практика показує, що агломераційний шлях розвитку – це природний етап урбанізації в світі. За даними ООН, кількість мешканців міст до 2050 року виросте в два рази і досягне 6,4 млрд людей. На сьогоднішній день налічується більше 900 агломерацій з чисельністю населення понад 1 млн. осіб. Формування агломерацій створює кращі умови для життя і роботи, місця для творчої самореалізації та інновацій, розвитку науки і розвитку бізнесу.
Міжнародний досвід показує, що саме міська агломерація є оптимальною формою використання територій як взаємодії сусідніх муніципалітетів, в результаті якої утворюється єдиний соціально-економічний та інвестиційний простір із загальною системою соціального, транспортного та інженерного обслуговування, природно-екологічним каркасом. При такій взаємодії ресурси усіх населених пунктів використовуються більш ефективно, виникають ефекти синергії – агломерація, як єдине ціле стає більшою суми своїх частин, набуває властивостей, що не притаманні окремим її елементам. Об'єднання муніципалітетів в агломерацію перетворює територію в ареал стійкого і динамічного зростання зі значним соціальним та економічним ефектом.
На 300 найбільших агломерацій припадає 47% світового ВВП, а також 20% населення світу. Особливість агломерації в тому, що її не можна створити штучно: формування її визначено історичним розвитком територій і мереж поселень в конкретній географічній ситуації. Але для ефективного розвитку агломерацій необхідні державні ресурси і управлінський вплив. Натомість стихійний розвиток – розповзання міст та сіл – загрожує відомими негативними наслідками: дорожні пробки, збільшення витрат на утримання існуючих та будівництво нових дорожніх мереж та інфраструктури, розрив в доходах між великим містом та населеними пунктами на периферії тощо.
Можна виділити основні позитивні ефекти від формування міської агломерації:
- ефект формування більш чисельного і диференційованого ринку праці, що автоматично робить територію більш привабливою для різних інвестиційних вкладень, оскільки інвестор зазнає менших витрат з пошуку фахівців необхідної кваліфікації;
- ефект підвищення привабливості території, як ринку збуту товарів і послуг. Росте валовий регіональний продукт, ростуть зарплати та податкові муніципальні надходження;
- інфраструктурний ефект – можливість реалізації більших проектів в галузі будівництва нових енергопотужностей, потужних транспортних комплексів, мультимодальних вузлів, інформаційних комунікацій, освітньої та інноваційної інфраструктури;
- ефект сусідства з великим центром – надання жителям всієї агломерації доступу до трудових, освітніх, торгових, культурних та інших можливостей різних зон агломерації в повному обсязі;
- економічне зростання, зростання добробуту населення, підвищення можливостей освіти і професійної самореалізації при збереженні плюсів проживання в сільському просторі дозволять підвищити привабливість проживання в агломерації в порівнянні з традиційним великим містом і, отже, зменшити міграційний відтік населення з сільських територій;
- ефект, поєднання економічного і просторового розвитку прилеглих один до одного територій агломерації. Розвиток більш збалансованого простору для проживання, розвитку та роботи.
При цьому варто зауважити, що агломерації не є самостійними цілісними адміністративними одиницями. Більшість світових метрополій є добровільним об’єднанням рівноправних муніципалітетів (в нашому випадку – громад) навколо великих мегаполісів задля більш гармонійного розвитку своїх населених пунктів та більшого регіонального валового продукту.
Характеристики сучасної міської агломерації:
- мінімальний розмірів ядра (міста) – від 500 тис. населення;
- інтенсивність маятникової трудової міграції (більше 20% прямої трудової міграції);
- транспортна доступність (1,5 год доступності з периферії до центру міста громадським транспортом);
- компактність розташування населених пунктів;
- достатня транспортна мережа для зв’язку периферії з ядром та між собою;
- концентрація промислового виробництва та трудових ресурсів;
- висока щільність населення, яка потрохи спадає від ядра до периферії;
- тісні економічні зв’язки між населеними пунктами всередині агломерації;
- культурно-побутові та рекреаційні зв’язки.
Щодо наших, «львівських» реалій... У 2020 році створена Львівська ОТГ. Окрім Львова, до складу громади увійшли ще 10 колишніх громад, всього – 20 населених пунктів, здебільшого сільських. У 2021 році, за підтримки Ради Європи було проведено соціологічне опитування, яке показало, що як мінімум ще 19 навколишніх громад сильно зав’язані співпрацею з обласним центром – тобто Львовом. Згадані громади мають спільні межі, розташовані компактно всередині Львівської області. Більшість населення цих громад або працюють, або навчаються, або отримують медичні чи інші послуги у Львові. Тому фактично ці громади уже є частиною Львівського мегаполісу – агломерації уже зараз, де-факто. В результаті маємо потенційну міську агломерацію з населенням близько 1,2 мільйона соіб та територією більше 4000 км2, де Львів є ядром, центром метрополії.
Уже кілька років у Львівській міській раді діє департамент міської агломерації, який опікується в тому числі налагодженню співпраці з навколишніми громадами та лобіюванням ідей агломерації в країні загалом. Попри первинний скепсис більшість навколишніх громад також висловлюють обережну підтримку ідей агломерації та реалізації спільних проєктів.
Восени 2022 року наказом голови ЛОВА створений Керівний комітет з розроблення проєктів Стратегії розвитку Львівської агломерації на період до 2027 року та Плану заходів з її реалізації на 2024-2025 роки за участі ЛОВА, голів громад та представників центральної влади. Також створені робочі групи, які будуть напрацьовувати спільні проєкти співпраці в межах Львівської агломерації. Розглядається можливість державного стимулювання агломераційних процесів, в тому числі через прийняття закону «Про міські агломерації».
Нове законодавство дозволить пришвидшити міжмуніципальну співпрацю між громадами навколо великих міст, реалізовувати спільні проєкти на благо мешканців. Враховуючи воєнні реалії, новий закон дозволить в тому числі швидше та якісніше відбудувати зруйновані передмістя Києва, Харкова, Дніпра, Кривого Рогу та Запоріжжя, а Великому Львову стати справжнім мегаполісом та транспортним хабом центрально-східної Європи.
Як уже згадувалося раніше – розвиток агломерацій – це вищий пілотаж регіональної політики, коли кожен метрополійний мегаполіс як турбореактивний двигун здатний вивести Україну на якісно іншу орбіту в Європі та світі загалом. Державі потрібно лише трішки допомогти та не заважати подальшому регіональному розвитку. Світовий досвід показує, що саме інтегровані мегаполіси є основними магнітами іноземних інвестицій, тому держава є первинним бенефеціаром формування успішних метрополій.
Наприклад, польська Верхньосілезька (Катовіцька) метрополія, яка функціонує по спеціальному закону за короткий термін змогла значно підвищити рівень іноземних інвестицій і, відповідно, перетворитися із депресивного шахтарського регіону у регіон, який виробляє 8% ВВП країни! Спеціальним законом Катовіцька агломерація отримує додатково 5% ПДФО, тобто коштів, які сама збирає. Натомість держава отримує набагато більше як у вигляді національних податків, так і додатковий соціальний ефект від більшої кількості робочих місць та якісних умов життя мешканців. Принцип простий – допомагаєш успішним ставати успішнішими – отримуєш більше від ефекту масштабу і маєш змогу допомогти іншим, тим, хто цього потребує.
Підтримка агломераційних процесів – це важлива форма відбудови України. Успішні мегаполіси (це як мінімум 7 найбільших «міст-мільйонників») зможуть витягнути не тільки свої регіони, а і країну загалом. Це одна з цеглин відбудови Нової України після Перемоги.