На Каннському кінофестивалі розпочалась конкурсна програма. Після того як свій новий фільм показав фестивальний завсідник Арно Деплешен (щоправда, поза конкурсом) до нього приєднались Тодд Гейнс та Андрєй Звягінцев.
Французька передмова
Арно Деплешен та його «Привиди Ісмаеля» відкрили фестиваль поза конкурсом. До того Деплешен брав у ньому участь п'ять разів.
Він заявив, що на створення фільму його надихнули лекції Жака Лакана, автобіографія Стенлі Кавелла Little Did I Know, живопис Джексона Поллока та «Ідіот» Федора Достоєвського.
Матьє Амальрік - справжній двигун фільму
Ісмаель (Матьє Амальрік) – режисер, що страждає від нічних жахів. Колись давно, у юності, його дружина Карлотта (Маріон Котійяр) зникла. Згодом він зустрів іншу жінку (Шарлотта Генсбур), але Карлотта несподівано повертається...
Паралельно розгортається ще один сюжет – сюжет шпигунського трилера, який знімає герой. Проте сюжет аж ніяк не відбиває сенс найбільш ексцентричного фільму Деплешена.
Шарлотта Генсбур має серед своїх нагород і «Золоту пальмову гілку» Канн
«Привиди Ісмаеля» жонглюють жанрами, почуттями та сюжетами. Можливо, більш традиційна форма вдається режисерові краще, але можна зрозуміти організаторів, які вирішили відкрити фестиваль не просто фільмом із цілим французьким сузір’ям акторів, а й несподіваною та дивною роботою.
З Нью-Йорку з любов’ю
Так само жонглює стилями та часами американець Тодд Гейнс. Його «Здивований» теж легко та невимушено монтує два часи – 1927 та 1977 роки. Для кожного він обирає і кіностилістику того часу.
Тодд Гейнс розповів історію, стилізуючи фільм під кіно різного часу
Глуха дівчинка вирушає до Нью-Йорку, що б побачити маму, зірку німого кіно. Хлопчик вирішив знайти у Нью-Йорку батька... Вони ніби йдуть на зустріч один одному і їх шляхи дивним чином перетнуться.
Міллісент Сіммондс мвою жестів розповіла, як грати у німому кіно в ХХІ сторіччі
Це не лише фільм-подорож, це спроба підкорити розповідь тій чи іншій кіностилістиці. Дуже майстерно зроблена картина адресована насамперед дітям. Але тим, що люблять кіно.
З Росії з нелюбов’ю
А розпочав фестивальний конкурс фільм Андрєя Звягінцева «Нелюбов». Після успіху у Каннах «Левіафана» режисер продовжує досліджувати тему морального розпаду, от тільки тут він переносить усю дію в сферу сімейну.
Подружжя розлучається, люто свариться, ділить квартиру. Їх син одного дня просто зникає. Його пошуки – сюжетна основа картини. Але головне у ній – люди-монстри, страшні своєю буденністю.
«Нелюбов» - фільм про ненависть та байдужість
Можливо, вони надто схематичні, можливо, деякі сцени є надто передбачуваними. Проте в цілому що візуальний ряд, що драматична напруга картини – бездоганні.
Цікаво розставляє Звягінцев часові маркери: в одній із початкових сцен герой слухає радіо, де йдеться про кінець світу за календарем майя. А у фіналі сумнозвісний Кісєльов розповідає про війну на Донбасі. І, треба сказати, фільм частково пояснює і її причини: про байдужість та агресію російського суспільства режисер говорить лише через стосунки у родині. І, відштовхнувшись від приватного, виходить на універсальний рівень.
До речі, уже стало відомо, що у Росії фільм вийде в цензурованій версії.
Ось так розпочався конкурс. Нагадаємо, що журі очолив Педро Альмодовар. Переможців оголосять 28 травня.
Текст і фото – Катерина Сліпченко, Канни