Молода команда при владі не перестає дивувати нас новими інформаційними приводами, серед яких немалий резонанс спричинила одна з останніх заяв пана Разумкова. Він сказав, що питаннями декомунізації мали б займатися місцеві громади.
Важко сказати, скільки тут стратегічного, а скільки передвиборчого. Але є сенс подумати над самим місцевим самоврядуванням. Тим паче, що переможці виборів навряд чи збавлять темп у справі «перезавантаження влади». А отже, на нас чекають позачергові місцеві вибори, знову ж таки – за старою системою.
Ця система, нагадаю, фактично передбачає партійну монополію. Партії подають списки кандидатів, які потрапляють у ради пропорційно до кількості набраних партією голосів. Самовисуванці можуть пробувати щастя в сільських радах або ставати «головами». Це буде золотий час для партійних верхівок на місцях, які тепер зможуть сповна компенсувати свої витрати на президентській та парламентській кампанії (якщо є ще такі динозаври, які не заробили в процесі).
Які сили зацікавлені у збереженні партійної монополії? Очевидно, «Слуга народу», «Голос», Опоблок Медведчука, «Батьківщина» і «Європейська солідарність». Плюс декілька груп, у яких сильні позиції в окремих регіонах, але є печатка всеукраїнської партії. Тут, правда, є нюанс. Порошенківці вже ішли на «неконституційні» парламентські вибори, бо їм було вигідно конвертувати 25% підтримки в депутатські мандати. І посміювались над народними фронтовиками Яценюка. Як тут не згадати старе правило, що якщо не знаєш, хто в компанії тупий, значить тупий – це ти.
Те, що місцеві вибори за цією системою закріплять владу центру, це вже ясно, як Божий день. Тобто ні про яку «зміну системи», очевидно, мова йти не може. Місцевими радами можна буде, як і досі, управляти через партійні канали комунікації. І можна буде завжди, якщо виникне потреба, «переводити стрілки» на місцеві громади.
Потім, коли вертикаль буде вже побудовано, а потоки освоєно, імовірно, буде прийнятий новий закон, але для наступного разу. Як це сталося із законом про вибори до Верховної Ради.
І так, це результат «невпинних реформ» тепер уже «папєрєдніків», які колись і самі користувалися цим прекрасним інструментом. Тепер цей інструмент перейшов у руки конкуруючої фірми. Як нові «керманичі» ним скористаються (а скористаються точно, бо жадібність і тягу до влади ніхто не скасовував), побачимо зовсім скоро. Але не варто забувати, що завжди є інші гравці. Тому, поки «молоді і прогресивні» розповідатимуть про «євростандарти» на Заході, екс-регіональна пліснява закріпиться на Сході ще на п’ять років. Поки на Заході говоритимуть про важливість «прозахідної міцної команди», на Півдні «ваятимуть» погруддя НКВДистів. А Медведчук купить ще декілька телеканалів.
Тому що такі закони українського політичного жанру. Не можна просто взяти і вибрати людину депутатом міської ради. А раптом це місцевий олігарх, який скупить бабусь гречкою? Такого допускати не можна, нехай він спочатку занесе ці гроші, які мали іти на підкуп, у партійний офіс, а потім партія організує якусь гарну акцію.