Одного разу ми дуже поскандалили за одним святковим столом. Років зо три тому. Дружина крутого посадовця, родом із Одещини, бридко кривлячи носа, сказала, що вона ледве пережила період президентства Ющенка. Її, виявляється, дуже нудило від ... української мови. А хлопчик, син інших гостей, дивився на нас як на зоопаркових екзотичних тваринок. Потім підвівсі, підійшов поближче і сказав: - Та при чому тут мова? Ви просто з Радянського Союзу і тому ніяк не можете нічого вивчити! Мені одинаково, що російська, що українська, що англійська. Ми всі мови знаємо.
Коротше, дитина виявилась найрозомнушою, а нас більше в гості з тією парою разом не кличуть:)
Сьогодні, на автозаправці в Одесі, молодий хлопчина, запитав мене: - Ви готівкою будете розплачуватися? Чи як вам зручно? Поки моя машина стояла на заправці, той же хлопчина розмовляв з пасажиркою таксі англійською. Вони жартували і сміялися.
А ще я хочу, щоб в кінотеатрах фільми йшли мовою оригіналу з титрами українською. І років через 5 мовне питання може вже й не стояти на порядку денному. Тому що вінегрет у голові якраз у тих, хто родом із СРСР і хто абсолютно не спроможний ні на що.