Улітку 2008 року Україна перетворилася на фестивальну державу. Різними місцевостями прокотилася хвиля з двадцяти найбільш розкручених фестів: «Кубок Лева», «Фортеця», «Мазепа-Фест», «Уніж», «Шешори», «Підкамінь», «Левада-Дністер», «Верхобуж», «Країна мрій», «Нівроку», «Тарас Бульба», «Галицькі фестини», «Славське-рок» та ін. Попри них майже непомітно для загалу відбулися містечкові музичні заходи. Але з усіх українських фестивалів лише одиниці мають стаж більший аніж 5 років.
Активне продукування ідей та втілення їх у людні злети open air - позитивний процес, добре відпрацьований у цілому світі. Для організаторів фестивалі мусять або приносити великі прибутки, або творити позитивний імідж та розкручувати виконавців. Сатисфакція є в будь-якому випадку. Найхарактернішими рисами відомих у світі фестів є регулярність, розвинена інфраструктура, популярність та широчезна музична пропозиція. На деяких, скажімо, як Rock In Rio, збираються до 400 тисяч осіб - приблизно половина населення Львова. Аби раціонально використати час, меломани заздалегідь узгоджують терміни своїх відпусток із датами проведення фестів, складають маршрути своїх міграцій усередині чи поза державою.
Натомість українці можуть аж так не напружуватися. Якщо деінде кожен фестиваль виборює право на ексклюзивність, то в нашій державі - на максимальну музичну асиміляцію. Можна проаналізувати хто з червня по липень виступав на таких маскультзаходах. Найкраще були представлені в програмах різних фестів шість виконавців: «Воплі Відоплясова», «Мандри», «Гайдамаки», «Тартак», «Скрябін», «Скай». Не можна не згадати й деяких менш відомих колег: «Файно», «Бурдон», «Дримба-Да-Дзиґа». Назви цих гуртів перетасовувалися між собою, мов пазли. Якщо це свідчення великої кризи у «вищій музичній лізі» України, то, можливо, краще зробити менше фестивалів, але подбати про їхню якість, зокрема про наповненість музичних пропозицій.
Того ж 2008 року одночасно в французькому Белфорті та польській Гдині відбулися фестивалі Eurockennes і Heineken Open'er. До Франції як головні гості приїхали Massive Attack і Moby, до Польщі - The Chemical Brothers і Sex Pistols. Нещодавно у Кракові на фесті Coke live music festival виступили Prodigy! Наші близькі сусіди розуміють, що без сенсу клонувати 20 фестивалів, достатньо організувати кілька потужних із виразним музичним спрямуванням. Знову згадаю Rock In Rio, який був заснований 1985 року в Бразилії, але цьогоріч відбувається лише ушосте. На його сцені встигли виступити багато культових виконавців - від Queen і Guns N' Roses до Пола Маккартні і Джорджа Майкла. 2008 року поповнили послужний список Metallica, Muse, Tokio Hotel.
В Україні абсолютно не має значення яке музичне спрямування фестивалю: «Скрябін» може виступати як на етно-фолковому, так і на роковому заході. Але ж це абсурд! Позиціювання автоматично мало би означати і зміну виконавців. Полякам справді немає потреби запрошувати «чужих» зірок (але вони це роблять!). У них достатньо своїх, прикладом чого є фестиваль від RMF-fm, який об'їхав цілу Польщу. Мені не шкода, аби виступали одні й ті самі гурти, але тоді не треба обдурювати слухачів, зробити один великий фестиваль і «прокатати» його різними містами України.
Мені особисто цікаво побувати лише на двох українських фестивалях: «Мамакабо» та «Джаз-Коктебель», які відбуватимуться восени в Криму. Причина проста - їду послухати на-живо двох грандів світової музики. На першому - "Мамакабо" - 5 вересня виступатиме австралійський акустичний гітарист-віртуоз Томмі Емануель, другий фест вшанує своєю присутністю зірка сучасного французького джазу, акордеоніст Ричард Гальяно. Про таких говорять, що вони - музиканти від Бога.
Як не прикро, але для більшості фестивальних завсідників розклад і виконавці відіграють останню роль. Першочерговим є завдання потусуватися, роззнайомитися та повідриватися в тимчасовому «скаутському таборі». Мабуть, організатори українських open air рухів це розуміють, тому не шукають цікавих ідей, як залучити публіку. Водночас вони не дбають і про нормальну інфраструктуру, економлять на мінімальному комфорті: немає достатньо біотуалетів, смітників, столів чи лавок. Аргументація проста й залізна в своїй переконливості: люди все-одно прийдуть, бо пора відпусток, тому краще поїдуть із друзями в якесь мальовниче місце.
Якщо міняти зміст фестів ніхто не збирається, тоді треба взятися бодай за форму - місце проведення. Чому би не розкинути табір зі сценою перед Секретаріатом Президента чи на вершині Говерли? Все для відпочинку: в одному випадку - урбаністичний екстрім, в іншому - гірський. А стандартний музичний набір буде як бонус!