Про наших футболістів, які давали брифінг російською

13:54, 1 липня 2021

Я категорично і виразно проти хейту і цькування. Була і є. Так, це молоді пацани, які вже формувалися у незалежній державі і вчили у школі українську, тобто знають її, але не використовують у професії. Спорт – не єдина сфера, де такий стан, і тут не місце для аналізу причин. Великий футбол – це теж політика, як і культура, тому, сподіваюсь, ця помилка і реакція на неї стала уроком для збірної і Андрія Шевченка.

Після бою кулаками не махають. Це вже відбулось. Які висновки і дії треба швидко зробити, щоб донести цю думку командам?

Отже, є міністр спорту, міністр культури та інформполітики, голова Федерації, які повинні, зобов'язані, мають, мусять перш за все поговорити нормально і спокійно з гравцями, забезпечити для збірних курси підвищення рівня володіння українською мовою; запросити 2-3 харизматичних лекторів, які б були готовими провести дискусії з командою про те, що таке держава, які її ознаки, що таке державна політика, що таке говорити від імені держави і за державу, що таке інфовійни, чому важлива українська мова, як державна, у публічних комунікаціях…

Вибачте, що так спрощую, але реально – спортивний командний дух формується не лише під час тренувань, а й під час таких важливих світоглядних дискусій і навіть тоді, коли усі ті посадовці самі використовують у побуті російську (нас це не повинно гребти). Це додає сил і тримає команду. Це також дуже добре розуміє Кремль, тому так багато наших визначних спортсменів опинились у полоні російської церкви, бо агентура так і працює – системно, тонко і дуже конкретно. Бо це важливо!

Так би робила я, якби була у владі. Помилки – це уроки. Вивчені уроки не послаблюють, а роблять лише сильнішими.

Тепер ще одне: ніцой, фаріон, і їм подібні – це зло. Я зневажаю усі медіа, і усіх тупих, але популярних ведучих, які запрошують «отетавсьо» коментувати мову. Це паразити, які присмоктались до теми і надуваються на ній, п'ючи кров, ділячи, агресуючи, принижуючи людей. Агресія викликає агресію. Може скластись враження, що ті, хто вболіває за розвиток мови в Україні, виглядають саме так, як ці хабалки, як навіжені, чи буйні, чи придурошні хамки, а це абсолютно не так.

Оригінал